Досьє кандидата: Третя спроба Юлії Тимошенко

Ми проаналізували кандидатури тих, хто висловив бажання керувати нашою країною, з точки зору їх біографій, кар'єрних здобутків, участі у скандалах, володінні бізнесами та нерухомістю, оголошених обіцянок, впливу в Україні та за її межами. Ми зробили це, аби кожен виборець міг спокійно і вдумливо вивчити людину, яку він збирається обрати на найвищий державний пост.

Нині об'єктом дослідження проекту ВИБОРИ-2010 від Depo.ua стала неодноразова претендентка на президентство Юлія Тимошенко.

БІОГРАФІЯ

Юлія Григян народилася у Дніпрі 27 листопада 1960 року в родині Володимира Абрамовича Григяна та Людмили Миколаївни Телегіної. Коли Юлі було три роки, батько покинув родину.

Батьківський рід Юлії Тимошенко відомий до прадіда кандидатки – Кельман Гдальєвич Капітельман до Другої світової війни жив у Києві. Його син, дід Тимошенко, Абрам Кельманович Капітельман народився у 1914 році і загинув на фронті у 1944 році у званні старшого лейтенанта військ зв'язку, коли його синові було сім років.

Батько Юлії Володимирівни Володимир Абрамович носив дівоче прізвище матері – Григян Марії Йосифівни. Григяни, за твердженням Тимошенко, є латишами. І насправді прізвище звучить не Григян, а Григяніс. А закінчення в якийсь момент було втрачене через несумлінних працівників паспортного столу.

Прадід Юлії Володимирівни Йосиф Йосифович переїхав з Риги у Єкатеринослав, де працював провідником на залізниці. Був репресований у 1938 році і 10 років провів у таборах.

Мати майбутньої кандидатки народилася у Дніпрі. Її предки також родом з цих місць.

Про своє походження Тимошенко колись сказала: "В мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мама – всі українці до десятого коліна".

Школу Юлія Тимошенко закінчила у 1977 році. Перед випуском вона змінила прізвище, взявши дівоче своєї матері – Телегіна. Але вже буквально через рік знову змінила прізвище – на цей раз через одруження з Олександром Тимошенком. Незабаром у подружжя народилася донька Євгенія.

Ці події не завадили Тимошенко успішно закінчити у 1984 році Дніпропетровський державний університет і отримати диплом інженера-економіста.

Кілька років молода мама попрацювала за спеціальністю на Дніпровського машинобудівному заводі. Але в розквіт перебудови, у 1988 році, разом з чоловіком подалася у бізнес, відкривши кооператив, що надавав населенню послуги відеопрокату. Зробити перші кроки молодятам допоміг тато Олександра Геннадій Тимошенко, який позичив дітям стартовий капітал і допоміг з організацією.

У 1989 році подружжя створило під крилом обкому Комсомолу молодіжний центр "Термінал". А вже за два роки сферою інтересів Тимошенків стала енергетика – у 1991 році вони створили корпорацію "Український бензин". Саме це підприємство згодом стало базою для "Єдиних енергетичних систем України" - одного з найбільш потужних гравців на ринку природного газу.

Піком успіху "ЄЕСУ" була середина дев'яностих. Тоді ж Юлія Тимошенко зробила і перші кроки в українській політиці. Під чуйним наставництвом тодішнього лідера партії "Громада" Павла Лазаренка Тимошенко вперше стала нардепом у 1997 році, обравшись по мажоритарному округу в Кіровоградській області. З того часу прізвище Тимошенко стало одним з найбільш згадуваних в контексті української політики.

РОДИНА

Під час усіх виборчих компаній Олександр Тимошенко з'являється на сімейних світлинах, підкреслюючи відданість Юлії Володимирівни традиційним цінностям. Тож і в нас немає підстав не вірити у щирість стосунків подружжя. Хоча і ходять настійливі чутки про те, що Тимошенки вже давно не є подружжям у класичному розумінні.

Олександр Тимошенко, який, як і його дружина, народився у 1960 році. Батько Олександра був радянським функціонером і працював у Дніпрі на різних керівних посадах і за СРСР, і за часів незалежності. До 1991 він був головою Кіровського райвиконкому Дніпропетровська, потім — начальником Дніпропетровського обласного управління кінофікації. І саме тут криється причина того, що Юлія та Олександр розпочинали власний бізнес саме з відеопрокату – Геннадій Опанасович добре знався на цій темі.

В 1990-х роках Геннадій Тимошенко був гендиректором корпорації "Єдині енергетичні системи України". І саме з цією корпорацією було пов'язане кримінальне переслідування, якого зазнала родина Тимошенків. Геннадій Тимошенко помер у 2012 році.

Активна фаза розслідування діяльності "ЄЕСУ" розпочалася у 2000 році, коли Тимошенко вже була віце-прем'єром з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. Олександр Тимошенко та ще один керівник "ЄЕСУ" Валерій Фалькович влітку 2000-го були заарештовані з санкції тодішнього генпрокурора Михайла Потебенька. Їм висунули звинувачення в розкраданні державних коштів. Потім до цих звинувачень також додалося давання хабаря Павлу Лазаренку. Лише через рік судом було скасовано арешт Тимошенка та Фальковича, а справи проти них було закрито.

Але у 2012 році за президента Януковича, коли Юлія Тимошенко вже сиділа у в'язниці, з-під сукна дістали і справу проти її чоловіка. Тимошенко був змушений втекти за кордон і отримати політичний притулок у Чехії. Повернутись в Україну зміг вже після повалення Януковича.

Єдина дитина Тимошенків, Євгенія, народилася незабаром після весілля, у 1980 році. Писати про неї ЗМІ почали у 2005 році під час її бурхливого роману та подальшого заміжжя з колоритним британським рок-музикантом Шоном Карром. (У 2012 році подружжя розлучилося, а у січні 2018 року Шон Карр помер).

Другим чоловіком Євгенії Тимошенко став бізнесмен Артур Чечоткін, який займається нерухомістю у Брукліні. Саме від нього Євгенія народила доньку Єву, зробивши свою матусю нарешті бабусею. Нині ЗМІ пишуть, що Юлія Володимирівна скоро може стати бабусею вдруге.

Євгенія володіє певними частинами сімейного бізнесу.

КАР'ЄРА І ЗДОБУТКИ

Сімейний бізнес Юлії Тимошенко у сфері торгівлі газом перетворив її на чи не найзаможнішу жінку України. Але справжньою пристрастю "газової принцеси" виявилася влада. Розгледівши в собі риси правителя, Тимошенко не роздумуючи розпрощалася з "ЄЕСУ", поклавши корпорацію на вівтар свого політичного майбутнього.

Політична кар'єра Тимошенко є неймовірно стрімкою. Ставши депутатом в 1998-му, вона отримала під оруду один з "найважчих" комітетів парламенту – бюджетний. А вже у 1999-му Тимошенко отримала посаду віце-прем'єра з ПЕК.

В той же рік утворила і свою політичну партію "Батьківщина", яка разом зі своєю лідеркою пережила як неймовірні злети, так і падіння.

Експресивне віце-прем'єрство Тимошенко супроводжувалося численними скандалами і конфліктами. Так, відразу ж після призначення вона вирушила до Москви, де визнала, що Україна здійснює несанкціонований відбір російського газу з труби. І формалізувала борг, який мав бути виплачений з бюджетних коштів. Критики Тимошенко назвали це спробою заплатити борги ЄЕСУ за рахунок держави. Але тоді Юлії Тимошенко вдалося зробити крайнім керівника Нафтогазу України Ігоря Бакая. 

У свою недовгу каденцію Тимошенко примудрилася удесятерити кількість своїх ворогів: у коло ображених в першу чергу потрапили газові бізнесмени, яких Тимошенко активно відтісняла від потоків. Але у списку недругів опинилися і особи на кшталт тодішнього секретаря РНБО Євгена Марчука. Дійшло до того, що Марчук у доповідній записці Кучмі написав, що перебування Тимошенко на посаді шкодить національним інтересам України.

Тож не дивно, що врешті Кучма звільнив Тимошенко. Сталося це в січні 2001 року, а вже у лютому Юля опинилася на нарах Лук'янівського СІЗО з звинуваченням у дачі величезних хабарів російським військовим чиновникам. На момент арешту Тимошенко вже була на вістрі опозиційності, очолюючи Форум національного порятунку, який намагався влаштувати Кучмі імпічмент за підозрою у причетності до вбивства Гонгадзе.

Через 42 дні Печерський суд звільнив Тимошенко з-під варти і вона буквально впала в обійми чисельній юрбі своїх прихильників, що зустрічала свою лідерку під брамою СІЗО.

У 2002 році Блок Юлії Тимошенко, кістяком якого була "Батьківщина", взяв на виборах до парламенту 7,2%. І того ж року Тимошенко активно включилася в акцію "Повстань, Україно", метою якої було все те ж усунення Леоніда Кучми від влади.

Тимошенко знала чого прагнула: при Кучмі шанси на її подальше кар'єрне зростання на державній службі були нульовими. Рівно як і при Януковичу, на якого тоді зробили ставку як на наступника Кучми. Тож не дивно, що Тимошенко поставила на свого урядового патрона Віктора Ющенка. І доклала просто неймовірних зусиль під час Помаранчевої революції аби довести нікчемність Януковича.

Ставка виявилася виграшною. Відразу після інаугурації Ющенко зробив подання на призначення Тимошенко прем'єр-міністром. І Рада безпрецедентною кількістю голосів (375) затвердила це призначення.

Перше прем'єрство Тимошенко виявилося коротким і жодним чином не задовольнило її владних амбіцій. Найбільш гучними подіями січня-вересня 2005 року були цукрова та бензинова кризи, а також планована реприватизація "Криворіжсталі" та скандал з любими друзями Ющенка, який закінчився відставками Порошенка (секретар РНБОУ), Зінченка (держсекретар) та самої Тимошенко разом з Кабміном.

Наступні два роки Тимошенко була віддалена від виконавчої влади. Але використала цей час для нарощування своїх електоральних м'язів, задіявши опозиційну риторику. На виборах 2006 року БЮТ взяв 22,29%, поступившись лише Партії регіонів.

Після початку роботи парламенту стало повальним явище переходу депутатів з "Нашої України" та БЮТу до фракції ПР. Плюс Мороз зі своєю СПУ перейшов на бік регіоналів. Все йшло до здобуття так званою антикризовою коаліцією 300 голосів у парламенті. Це створювало неабияку загрозу для Віктора Ющенка. І для Тимошенко також, адже посилення Януковича, який вже став прем'єром, унеможливлювало нові кар'єрні здобутки Тимошенко. Тож вона активно відстоювала розгін парламенту і дострокові вибори.

В 2007 році на виборах БЮТ набрала 30,71%. І хоч блок Тимошенко знову поступився регіоналам, але розрив значно скоротився. На обрії Юлії Володимирівни люто замайоріло чергове прем'єрство.

156 бютівців разом з колегами з "НУ-НС" назбирали голосів на створення нової коаліції з 229 депутатів. І з другої спроби більшість у грудні 2007 року таки затвердила Юлію Тимошенко головою українського уряду.

Нова більшість у парламенті протрималася менше року, адже Тимошенко і Ющенку все складніше було уживатись. До того ж Юлія Володимирівна продовжувала талановито плодити собі ворогів - в тому числі і в лавах партнерського "НУ-НСу". У розвалі коаліції Ющенко побачив можливість позбутись Тимошенко. В вересні 2008 року він вже вдруге за свою каденцію вирішив розпустити парламент.

Та учасникам процесу все ж вдалося дійти спільного знаменника і відмовитись від занурення країни у черговий виборчий хаос. І цим знаменником став Володимир Литвин, який поповнив разом зі своїм Блоком парламентську коаліцію, надавши їй певної стабільності. Звісно розплатою за це стало спікерське крісло для колишнього голови адміністрації Кучми.

Але розбурхані амбіції Тимошенко не дозволяли сидіти тихо і спокійно готуватись до президентських виборів. У 2009 році БЮТ почав загравати з Партією регіонів. Йшлося про створення широкої коаліції за участю БЮТу та ПР, яку з чиєїсь легкої руки інакше як "ширкою" практично не називали. І це була реальна загроза для Ющенка.

Зрештою Янукович, остерігаючись пастки з боку Тимошенко, в останній момент "вмикнув задню". "Ширка" не відбулась. Натомість Тимошенко зберегла посаду прем'єра – аж до виборів 2010 року.

Програвши на тих виборах Януковичу 3% Юля заразом програла і свою свободу. В 2011 році Печерський суд столиці засудив Тимошенко до 7 років в'язниці. Злочин, в якому визнали винною колишню прем'єрку, полягав у перевищенні службових повноважень під час укладання у 2009 році угод з Росією про постачання та транзит газу. Тимошенко поїхала у Качанівку, а її рейтинг стрімко покотився вниз.

На волю Тимошенко вийшла у 2014 році, потому як було повалено Януковича. Поява Тимошенко на сцені Майдану у інвалідному візку та на підборах було сприйнята вельми неоднозначно. Відчувалося, що її авторитет за роки відсидки зазнав нищівних уражень. В той момент всім здавалося, що Юля вже відіграла свою партію і має піти на тиху пенсію колисати онуків. Це підтверджувала і її невдача на виборах 2014 року, коли її результат склав лише 12%. Згодом також була перемога "Нафтогазу" над "Газпромом" у Стокгольмі, але Тимошенко заявляла, що ця перемога стала можливою "завдяки її газовим угодам". Щоправда, мало хто в це повірив.

Показово, що на засіданні РНБО у лютому 2014 року, коли у повний зріст виникла загроза російського вторгнення в Україну, Тимошенко закликала не вступати в протистояння і "не робити різких рухів". В тому числі і в питання Криму.

Про те, що її час минув, Тимошенко отримала сигнал і на парламентських виборах 2014 року, коли її партія буквально "на жилах" протягнулася у парламент – й то лише завдяки портрету тодішньої народної героїні Надії Савченко, яку Тимошенко зробила першим номером свого списку.

Але напередодні виборів 2019 року фенікс Тимошенко знов відродився. І вона натепер є одним з головних претендентів на президентську булаву.

СКАНДАЛИ

Замахи

Протягом політичної кар'єри Тимошенко було кілька повідомлень про здійснення замахів на її життя.

Взимку 2002 року Тимошенко потрапила у автомобільну аварію в Києві на Парковій алеї. "Мерседес", в якому їхала лідерка "Батьківщини" зіткнувся з навчальним автомобілем "Жигулі". Юлія Тимошенко сиділа саме на передньому сидінні поруч з водієм. Її відправили до лікарні "Феофанія" з травмами грудної клітки і голови. Згодом соратник Тимошенко Олександр Турчинов заявив, що це був замах на життя опозиціонерки.

В серпні 2008 року, у час другого прем'єрства, в ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що СБУ запобігла замаху на Тимошенко. Тоді повідомлялося, що замах мав би бути одним з етапів сценарію з дестабілізації ситуації в країні.

Взимку 2012 році, коли Тимошенко була у Качанівській колонії, депутат від БЮТу Андрій Шкіль повідомив, що раптова втрата свідомості арештанткою була замахом на її життя.

Навесні того року стався ще один інцидент в колонії. Як заявив тодішній соратник екс-прем'єрки Арсеній Яценюк, її побили працівники колонії. Тоді Яценюк назвав це "замахом на фізичне та політичне вбивство та знищення".

Міноборони Росії

На початку двотисячних на Росії гучно розслідувались кілька кримінальних справ проти вищих посадовців міноборони Росії та посадовців української корпорації "ЄЕСУ". Йшлося про те, що в 1996 та 1997 рока між "ЄЕСУ" та російським МО було укладено договори про постачання будматеріалів та меблів у рахунок погашення газових боргів України перед Газпромом. У обвинуваченні мова йшла про те, що ціни на поставлені матеріали були значно завищені.

Справи стосовно Тимошенко та її співпраці з росіянами у різні роки розслідували і в Україні.

Востаннє ці справи діставали з архіву у період перебування Тимошенко в колонії. Але після виходу її на волю всі справи було закрито. Аналогічно і на Росії всі справи наразі є закритими.

Юліна тисяча

Під час свого другого прем'єрства, у 2008 році, Тимошенко вдалася до відверто популістського кроку: часткової виплати компенсацій вкладним колишнього Ощадбанку СРСР. Ті, хто мав ощадкнижку, отримали по тисячі гривень. Загалом ця авантюра, спрямована на підвищення рейтингу прем'єрки напередодні виборів у колі найзлиденніших виборцівв, коштувала бюджету близько 5 млрд гривень. Але вона була настільки успішною, що, хоч і не призвела до перемоги Тимошенко, але її намагався взяти на озброєння і наступний президент Віктор Янукович задля укріплення своїх позицій.

Хі-хі з Путіним

В 2009 році Тимошенко була в гостях у Путіна та Медведєва в Москві. На тих переговорах йшлося про відновлення транспортування газу в Україну та через Україну до Європи.

Під час спільної з Тимошенко прес-конференції Путін, який тоді був прем'єром Росії, ницо пожартував про Саакашвілі та Ющенка. А Тимошенко при цьому глузливо підхіхікувала Путіну, що було сприйняте в Києві як неприпустима образа.

Пропало всьо

У 2009 році під час запису звернення прем'єр-міністра Юлії Тимошенко до народу стався конфуз, який.

Це звернення було записане нею через раптовий провал проекту "ширка", коли не відбулося об'єднання всіх фракцій парламенту – включно з Партією регіонів. Оператор зафіксував, що в той момент, коли Тимошенко мала б розпочати свій виступ, вона роздратовано вигукнула "Пропало всьо!". Йшлося про текст на телесуфлері, але така обмовка була символічною і симптоматичною ознакою розчарування прем'єрки у провалі широкої коаліції.

ОТОЧЕННЯ

Сергій Власенко

Юрист Сергій Власенко став широко відомим завдяки участі у судовому процесі про фальсифікацію результатів виборів у 2004 році на користь Януковичу. Епічний судовий процес з залу Верховного Суду тоді транслювали мало не всі телеканали. А симпатики Ющенка сприймали кожне слово його захисників.

Але наступну політичну кар'єру Власенко будував у лавах "Батьківщини". Він неодноразово ставав депутатом Верховної Ради від цієї політичної сили.

Коли Тимошенко почала зазнавати переслідувань після обрання президентом Януковича, Власенко був керівником її юридичного захисту. За що також отримав проблеми: 6 березня 2013 року Вищий адміністративний суд України позбавив його депутатського мандата у парламенті VII скликання, визнавши, що той, будучи народним депутатом, займався адвокатською діяльністю.

Найбільшим скандалом, у який втрапив Власенко, було його розлучення з моделлю Наталею Окунською. Розставання супроводжувалося взаємними публічними звинуваченнями подружжя у зрадах та насильстві.

Нині Власенко є найбільш довіреною особою Тимошенко і найближчим її соратником, чиї поради мають для неї неабияку вагу.

Іван Кириленко

Кириленко є давнім соратником Тимошенко – ще з часів Лазаренківської "Громади". Інколи його навіть називають хрещеним татом Юлії Тимошенко.

Політичну кар'єру за Радянського Союзу Кириленко будував у комсомолі, ставши у 80-х другим секретарем Дніпропетровського обласного комітету. На межі 80-90-х років перейшов на партійну роботу і незалежність зустрічав уже на відповідальних посадах Комуністичної партії, опікуючись сільськогосподарськими питаннями. А з набуттям Україною незалежності залишився у виконавчій владі вже нової держави, посідаючи керівні посади у Дніпропетровській ОДА.

У 2000-х Кириленко стає міністром аграрної політики у кабміні Ющенка, а потім залишається на цій позиції і у кабміні Кінаха. У кабміні ж Януковича Кириленко доріс до віце-прем'єра з питань агропромислового комплексу.

Свою протеже Кириленко оповив мало не батьківською ласкою, стаючи для неї опорою у найважчі часи. Разом з Тимошенко він проходив у Раду у 2006 та 2007 роках. З нею ж ставав депутатом і у двотисячних. І завжди прикривав її тил у Верховній Раді.

Григорій Немиря

Немиря є для Тимошенко зв'язковим з зовнішнім світом. У другому її уряді він був віце-прем'єром, куруючи питання євроінтеграції. Його ж називають особистим міністром закордонних справ Тимошенко. Саме Немиря влаштовує контакти Тимошенко з лідерами західного світу. Він же веде і лобістський напрямок інтересів Тимошенко в Європі та за океаном. Мав тривалу співпрацю з впливовим американським фінансистом-грантодавцем Джорджем Соросом, чим і пояснюється спроможність Немирі потрапляти у кабінети різноманітних впливових особистостей.

Михайло Соколов

Зв'язок з Соколовим Тимошенко намагається особливо не афішувати через певну політичну токсичність цього персонажа. Хоча він і очолює Миколаївську організацію "Батьківщини". ЗМІ пишуть, що Соколов фігурував у кількох кримінальних справах, у нього проводилися обшуки. Його оточення також буває фігурує у зведеннях кримінальної хроніки.

Публічні вислови Соколова також є подекуди сороміцькими порівняно з генеральною лінією партії. Він, зокрема, підтримував точку зору про те, що потрібно взяти гроші за Крим та забути за нього. Соколов відомий своїми українофобськими поглядами та намаганням скасувати український дубляж в кінотеатрах у 2006 році.

Все це не заважає Тимошенко дослухатись до його порад і навіть відвідувати у його компанії заходи на кшталт молитовного сніданку у американського президента Трампа

Олександр Абдуллін

До Тимошенко журналіст Абдуллін приєднався у 2005 року і з того часу є куратором напрямку агітації та пропаганди. До Тимошенко Абдуллін мав справи з Ігорем Бакаєм та Олександром Волковим, яким він допомагав у створенні партії "Демократичний союз". Ще раніше Абдуллін мав стосунок до газового бізнесу Ігоря Бакая.

Олексій Мустафін

Ще один журналіст і політичний технолог з обойми Тимошенко, який приєднався до команди зовсім недавно. А до цього опікувався інтересами зовсім інших політичних діячів, серед яких був Віктор Медведчук, Григорій Суркіс та інші видатні члени колись потужної СДПУ (о). Мустафін також був функціонером цієї партії. У певні роки він також консультував Партію регіонів.

Андрій Сенченко

Голова Всеукраїнського громадського правозахисного руху Сила права і член "Батьківщини" Андрій Сенченко до анексії Криму був керівником кримської організації партії.

Сенченко був головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області. Входить у вузьке коло осіб, до думки яких прислухається Тимошенко.

Михайло Лівінський

Він же "Монік Лівінський". Людина, яка вже багато років завжди поруч з Юлею Тимошенко. Це її Санчо Панса, який має честь завжди сидіти у сусідньому з Тимошенко кріслі в літаку. Михайло Лівінський був керівником апарату прем'єр-міністра у 2007-2010 роках.

Андрій Кожем'якін

Генерал СБУ і спадковий "чекіст" забезпечує безпеку Тимошенко та інших лідерів "Батьківщини". Спостерігачі вважають, що Кожем'якін орієнтується на Олександра Турчинова. А оскільки той після виходу Тимошенко з тюрми випав з кола її довірених осіб, вплив Кожем'якіна також дещо знизився.

ЗОВНІШНІ ЗВ'ЯЗКИ

Тимошенко є одним з небагатьох українських політиків, хто послідовно і ефективно відбудовує свій імідж у політичних колах Європи та Америки. Її радо приймають лідери багатьох країн.

Нова адміністрація США на чолі з Дональдом Трампом, яка не відразу визначилася зі своїм ставленням до України та українських політиків, розглядалася Тимошенко як можливість для чергового кар'єрного злету.

Зокрема вона намагалася заручитись підтримкою американців на виборах президента і здобути санкцію Трампа. Здійснювала вона це у доволі дивний спосіб – підстерігши американського президента поблизу туалетної кімнати під час одного з публічних заходів.

Але, здається, американський лідер врешті решт не став прихильником Юлії Володимирівни, оскільки нещодавно Білий дім надіслав сигнал про те, що стороною у діалозі з Україної розглядає діючого президента Петра Порошенка.