Округ № 214: За кого проголосують "бабусі Черновецького"
У Дніпровському районі столиці завжди була запекла боротьба за мандат народного депутата, а пік її випав на 2012 рік
Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.
Округ №214
Центр – місто Київ, Дніпровський район
Опис меж – Дніпровський район міста Києва
Місцезнаходження ОВК - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, бульвар Праці 1/1.
Кількість виборчих дільниць - 81
Орієнтовна кількість виборців - 163 000
Дніпровський район є унікальним з тієї точки зору, що за площею він посідає шосте місце з десяти районів столиці, але за кількістю населення входить до трійки лідерів. До складу Дніпровського району записані старі масиви такі як Райдужний, Воскресенка, Лівобережний та Русанівка. Тому тут проживає досить велика кількість людей похилого віку, адже свої квартири вони отримували ще наприкінці 70-х-початку 80-х років.
Що може пообіцяти виборцям Дніпровського району кандидат у депутати? Свого часу даний район був чи не найбільшим у столиці за кількістю заводів із "важким" виробництвом. Найбільш відомий з них – завод "Радикал", де за радянських часів виробляли дуже багато синтетичних матеріалів. Вже за часів незалежності "Радикал" зупинили, але ніхто його так до кінця і не очистив. Наприклад, тут є дуже багато ртуті. Тому піар на приведенні до ладу території заводу може бути, по суті, вічним. Адже вже більше 20 років жодна столична влада чи місцеві депутати-мажоритарники так і не спромоглися вирішити проблему докорінно.
Одразу після Революції гідності тодішній голова району Сергій Кравченко був звільнений, а на його місце призначений бізнесмен Анатолій Долинний, але на своїй посаді протримався близько чотирьох місяців. Після цього район очолив один із соратників мера Кличка Ярослав Горбунов. Втім, вже за два роки на посаді голови Дніпровської РДА Горбунова замінив Петро Онофрійчук, який майже усю свою кар'єру присвятив службі у Збройних силах.
Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.
Згідно з даними ЦВК, в межі 214 округу під час парламентської кампанії 2014 року входила частина Дніпровського району міста Києва. У 1998 році ця частина Дніпровського району була в окрузі №217, у 2002 році – в окрузі №213, а у 2006-2007 роках – у окрузі №223, 2012 та 2014 роки - №214.
В той же час, під час президентських виборів мешканці даної частини Дніпровського району голосують на окрузі №217. І так було, починаючи з 1999 року.
У 1999 році зі 103 тис. виборців, що взяли участь у голосуванні, трохи більше 40 тис. виборців віддали свої голоси за Леоніда Кучму. Друге місце тоді посів Олександра Мороз, але його відставання від Кучми було майже 24 тис. голосів. Варто зазначити, що головний конкурент Леоніда Кучми по країні – Петро Симоненко – на окрузі №217 посів лише п'яту сходинку.
Президентські вибори (межі округу №217) |
||
1999 рік. II тур |
Леонід Кучма – 63,4% |
Петро Симоненко – 28,28% |
2004 рік. III тур |
Віктор Ющенко – 77,51% |
Віктор Янукович- 18,48% |
2010 рік. II тур |
Юлія Тимошенко – 64,96% |
Віктор Янукович – 26,28% |
2014 рік |
Петро Порошенко – 64,52% |
Юлія Тимошенко – 9,46% |
У 2004 році Віктор Ющенко здобув у Дніпровському районі розгромну перемогу над Віктором Януковичем. Тоді за кандидата від "Нашої України" проголосували майже 78% виборців, а за Януковича – менше 19%.
2010-ий рік знову показав, що Віктору Януковичу годі сподіватися на підтримку виборців у Дніпровському районі столиці. Тоді місцеві мешканці віддали Януковичу ще менше голосів, аніж 2004 року. Перше місце тут посіла Юлія Тимошенко із результатом майже 36%, а Сергій Тігіпко взяв трохи більше 18% голосів виборців. Позачергові вибори у 2014 році показали, що кандидати-лідери завжди перемагають у Дніпровському районі з розгромним результатом. Тоді зі 170 тис. виборців, що взяли участь у голосуванні, більше 110 тис. людей проголосували за Петра Порошенка. Найближчий його переслідувач – Юлія Тимошенко – набрала майже в сім разів менше голосів.
Щодо парламентських уподобань, то мешканці Дніпровського району, як і усі кияни, завжди надавали перевагу так званим демократичним політичним силам. Хоча наприкінці 90-х років тут лідерство все ще тримали комуністи.
Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №214) |
|
1998 рік |
Комуністична партія України – 15,78% Виборчий блок партій "Вперед, Україно"- 9,98% Народний Рух України – 9,52% |
2002 рік |
Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" – 24,96% Виборчий блок Юлії Тимошенко – 13,52% Партія "Єдність"- 13,33% Комуністична партія України- 10,47% Соціал-демократична партія України (об'єднана) – 4,78% |
2006 рік |
Блок Юлії Тимошенко – 39,2% Блок Наша Україна – 15,12% Партія Регіонів – 11,8% Соціалістична партія України – 5,38% Комуністична партія України – 3,32% |
2007 рік |
Блок Юлії Тимошенко – 45,46 % Блок "Наша Україна – Народна Самооборона" – 15,2% Партія регіонів – 15,04% |
2012 рік |
ВО "Батьківщина" – 30,44% Політична партія "УДАР" – 25,37% ВО "Свобода"- 16,6% Партія регіонів- 12,68% Комуністична партія України – 8,57% |
2014 рік |
Партія "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" – 23,64% Об'єднання "Самопоміч" – 21,59% Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" – 17,84% |
У 1998 році під час виборів до Верховної Ради на території сучасного Дніпровського району розташовувався округ №217. За один мандат народного депутата тут боролися 26 кандидатів. Цікаво, що тоді розрив між першим та другим місцем складав усього трохи більше 400 голосів виборців. Головна боротьба за крісло у парламенті розгорнулася між доцентом кафедри міжнародного права Київського університету Олександром Задорожнім, президентом одного з благодійних фондів Сергієм Одаричем та бізнесменом Миколою Георгіївським. Перемогу тоді здобув юрист Олександр Задорожній, якого пізніше називали сподвижником Адміністрації президента. Адже на президентських виборах у 1999 році Олександр Задорожній був довіреною особою Леоніда Кучми.
Парламентські вибори (межі округу №214) |
||
1998 рік |
Олександр Задорожній – 10,34 % |
Сергій Одарич – 9,88 % |
2002 рік |
Олександр Задорожній – 34,52% |
Федір Чуй – 12,67 % (213 округ) |
2012 рік |
Віктор Чумак – 38,91% |
Олесь Довгий – 33,52% |
2014 рік |
Віктор Чумак – 52,31% |
Олександр Березніков – 11,01% |
У 2002 році на окрузі випробовували себе19 кандидатів. Тут знову балотувався діючий народний депутат Олександр Задорожній. Мало того, що він вже був фактично кандидатом від влади, та ще й не мав серйозних конкурентів на своєму окрузі. Серед опонентів Задорожного були бібліотекар з Київської області, студенти, безробітні та навіть хореограф ансамблю "Барвінок". Зрештою Олександр Задорожній переміг свого найближчого переслідувача з більш ніж 20-відсотковим відривом. Тоді він набрав більше 34% голосів, а Федір Чуй, що став другим, отримав менше 13% голосів. Після цих виборів політична кар'єра Олександра Задорожнього пішла вгору, адже він став постійним представником президента у Верховній Раді.
У 2006 та 2007 роках виборів по одномандатних округах не було. Втім, кандидати сповна відігралися під час виборів до Верховної Ради у 2012 році. Тоді головними претендентами на депутатський мандат від 214-ого округу були представник "УДАРу" Віктор Чумак та самовисуванець Олесь Довгий. На той час колишній шеф Довгого Леонід Черновецький вже не був мером столиці, але Дніпровський район завжди вважався фактично вотчиною "космічного" мера. Справа в тому, що ще наприкінці 90-х років він відкрив на вулиці Регенераторній їдальню для малозабезпечених. Пізніше був відкритий цілий благодійний фонд, що вже знаходився у провулку Лобачевського, а це в тому ж Дніпровському районі. Головна фішка цих закладів – підтримка соціально незахищених киян. А під вибори у Дніпровському районі дуже рясно роздавалися продуктові набори у пакетах від Черновецького та його політсили. У 2006 та у 2008 роках Олесь Довгий проходив до Київради саме за списками Блока Леоніда Черновецького. Тобто, округ у Дніпровському районі був найбільш вдалий для Довгого, щоб потрапити до парламенту. Зрештою, Довгий і Чумак набрали на двох більше 70% голосів виборців, а залишок розділили між собою 19 кандидатів. Тому і вийшло, що друге і третє місця у виборчих перегонах на цьому окрузі розділяли майже 30% голосів. Переможцем став Віктор Чумак, що набрав 38,91% голосів виборців у той час, як Олесь Довгий міг похизуватися лише 33,52% голосів. Спочатку багато хто прогнозував, що Довгий буде боротися за перемогу за допомогою судів, щоб перераховувати голоси. Втім, він якось несподівано визнав поразку і Віктор Чумак без проблем став народним депутатом.
На позачергових виборах до Верховної Ради у 2014 році діючий на той момент нардеп Віктор Чумак не став змінювати традиції і знову вирішив балотуватися на окрузі №214, де у запеклій боротьбі переміг два роки тому. Головним його опонентом виявися представник "Батьківщини" Олександр Березніков, який займав у столичній мерії досить "жирну" посаду – заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації. Втім, восени 2014 року вплив "Батьківщини" у столичній мерії був вже дуже слабким, адже мер Кличко, одержавши перемогу на виборах мера міста на початку літа того ж року, вже по повній програмі розставляв своїх людей на посади. А заміна представників "Батьківщини" на керівних посадах, яких призначали після революції за часів керівництва містом соратника Тимошенко Володимира Бондаренка, було лише справою часу. Тому Олександр Березніков аж ніяк не міг розраховувати на адмінресурс. У свою чергу Віктору Чумаку взагалі не було за що турбуватися, адже він представляв "Блок Петра Порошенка". Восени 2014 року рівень довіри до президента Порошенка був настільки високим, що фактично будь-який кандидат, що йшов від партії голови держави, мав 100-відсоткову гарантію перемоги. Зрештою так і сталося. Віктор Чумак просто "розтрощив" свого опонента Березнікова, набравши більше 52% голосів, а представник "Батьківщини" зміг розраховувати лише на 11%.
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Округи