Битва політтехнологів. Сам собі режисер Гриценко

Гриценко вибрав собі вже знайому передвиборчу стратегію (під час попередніх спроб - незмінно програшну) - масштабно вистрілити з позиції "третьої сили". Програма-максимум Гриценка полягає в тому, щоб не стати атакованим опонентами на самому старті, а сидіти в мовчазній "засідці" доти, доки його президентський рейтинг не дійде до позначки 20%. Паралельно він хоче закріпити за собою статус головного, а краще - єдиного проамериканського політика, хоча для цього потрібен відповідний сигнал із Вашингтона, але таких зрозумілих усім знаків з-за океану навряд чи варто чекати аж до закінчення української виборчої гонки, пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Основне завдання Гриценка - закріпити в масовій свідомості дві тези: він - єдиний чесний кандидат і одночасно - найбільш сильний лідер з міцною рукою серед усіх конкурентів. Проте воно здається досяжним тільки тому, що ще ніхто не почав по-справжньому поціляти в нього критичними стрілами. А тут простору і можливостей - напрочуд багато. Насамперед, у Гриценка немає відповіді на головну претензію критиків - чому він відмовився у 2014-му від посади керівника Генштабу української армії і не використав усі свої військові знання і вміння, а також горезвісні якості сильної руки тоді, коли це було вкрай необхідно для країни.

Показово, що у екс-міністра оборони головним політтехнологом і ідеологом його виборчої кампанії є він сам. Певна річ, наявний досвід, отриманий під час навчання на оперативно-стратегічному факультеті Академії військово-повітряних сил США, а також під час керівництва Центром Разумкова та інформаційно-аналітичним напрямом роботи передвиборчого штабу Ющенка зразка 2004 р., дозволяє Гриценкові бути своєрідною "людиною-оркестром", однак, мабуть, дається взнаки банальна економія коштів. Активно допомагає лідеру "Громадянської позиції" справлятися з його політтехнологічними обов'язками його дружина - головний редактор "Дзеркала тижня" Юлія Мостова.

Загалом, передвиборче фінансування - хворий для Гриценка мозоль. На цей момент грошей, по суті, немає. А є лише міф, що кошти йому надасть або старий знайомий подружжя Сергій Льовочкін, або це буде пул олігархів, вражених зростанням рейтингу "справжнього полковника". Але подібні перспективи псує ще одне не менш важливе питання - відсутність реальної команди як нагорі, так і на місцях. Коли чи не єдиним боєздатним загоном "Громадянської позиції" є її львівський осередок, що має своє представництво і в міськраді (входить до промерської більшості Андрія Садового), і в облраді. Подібний рівень представництва у гриценківців є лише на Тернопільщині і більше ніде.

Ідеальним рішенням було б залучити до своєї кампанії "Самопоміч", що володіє власною парламентською фракцією і досить розгалуженою регіональною мережею. Однак, за даними "ВД", тривалі переговори Гриценка із Садовим на цю тему були невдалими, і все йде до того, що угоди сторони не досягнуть. Тому резервним його сателітом, що має всі шанси стати в результаті основним, є "Аграрна партія" з її більш розвиненими місцевими партструктурами, ніж у "Громадянської позиції". Однак і з "аграріями" остаточної домовленості поки немає.

Одночасно Гриценкові вкрай життєво необхідно хоча б імітувати широке об'єднання навколо себе різних політиків, але поки вдається тільки з тими, хто має мізерні електоральні перспективи, як, наприклад, "Народний контроль" чинного нардепа-мажоритарника Дмитра Добродомова або партія "Альтернатива" екс-депутата Єгора Фірсова. У планах - підібрати на гриценковский корабель максимальну кількість усіляких антикорупціонерів: і ДемАльянс, де найбільш розкручені нардепи Сергій Лещенко з Мустафою Найємом, і "Хвилю" їх колеги по парламенту Віктора Чумака, і залишки "Руху нових сил" Саакашвілі, що перебуває в Голландії. Причому тут дійсно важлива не так якість, як кількість, що демонструє сам об'єднавчий процес, що може дозволити збільшити свій електорат одночасно завдяки симпатикам як Порошенка, так і Тимошенко.

Що обере Садовий

З чим у "Самопомочі" давно все зрозуміло, то це з тим, хто знову стане біля її політехнологічного керма. Цим завданням вже переймається багаторічна права рука Андрія Садового, нинішній лідер партійної фракції у Верховній Раді, а вже в 12-річному минулому - лікар-психіатр Олег Березюк. Зі своїм можливим балотуванням в президенти мер Львова також загалом визначився - він цього робити не буде з майже стовідсотковою ймовірністю, тому що напрочуд раціонально оцінює свої шанси на перемогу і не прагне так грубо випускати з рук синицю, чим є його безперервне з 2006 р. перебування в кріслі міського голови Львова.

Втім, робити складний вибір Садовому і його партії на президентських виборах-2009 однак доведеться, що позначиться і на перебігу майбутньої парламентської кампанії "Самопомочі". А саме: або партія все ж таки виставить на президентській гонці власну кандидатуру, і цим підігріє свій дещо вигаслий ядерний електорат, або підтримає особисті амбіції Анатолія Гриценка. З одного боку, виступити під відомим олімпійським принципом "головне не перемога, а участь" для партійної мобілізації вже погодилася віце-спікер ВР Оксана Сироїд. Але, з іншого, - з Гриценком вже нібито досягнута домовленість, що в разі його тріумфального потрапляння в головний кабінет на Банковій Садовий обов'язково стане головою парламенту.