Округ №211: Як у столичному Голосієві нардеп обійшов майбутнього генпрокурора

Виборці на округу №211 тричі голосували за одного й того самого кандидата в народні депутати 

Округ №211: Як у столичному Голосієві на…

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Кількість виборчих дільниць - 86

Центр – місто Київ, Голосіївський район

Опис меж - Голосіївський район міста Києва

Місцезнаходження ОВК - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, проспект Голосіївський, 42

Орієнтовна кількість виборців - 171 328

Голосіївський район є найбільшим за площею у Києві – 156 кв. км. Для порівняння величезний Деснянський район на вісім кв. км менший за Голосіївський. Та й за кількістю населення цей район є серед лідерів у столиці – в ньому проживає майже чверть мільйона людей.

Голосіївський район – це загалом типовий "спальник". Особливо це стосується територій, що простягаються вздовж Голосіївського проспекту і в районі Одеської площі. Раніше кандидати, що балотувалися тут, скажімо, у народні депутати, могли обіцяти місцевим виборцям будівництво метро, адже десятки тисяч мешканців Голосієва вимушені були щодня їхати у автобусах і маршрутках аж до Либідської площі, щоб пересісти у "підземку". Втім, зараз кандидати вже можуть забути про обіцянки з метро, адже "синю" гілку "підземки" протягнули аж до Одеської площі, що значно покращило життя мешканцям Голосіївського району.

На території Голосіївського району проживають небідні люди, адже тут будують дуже багато нового житла і усе воно практично одразу "заселяється". Втім, є і такі мікрорайони, де люди проживають десятиліттями, а тому на території Голосіївського району налічується досить багато пенсіонерів, як, наприклад, на Теремках.

Округ №211 також має кілька спеціальних виборчих дільниць. Наприклад, одна з них розміщена в клінічній лікарні "Феофанія" Державного управління справами. Ще одна виборча дільниця розміщена у санаторії "Феофанія", а також в приміщенні лікарні відновного лікування МВС України.

Довідка: Під час парламентських виборів у 1998 році сучасний Голосіївський район входив у межі тодішнього Московського району, а його мешканці голосували на окрузі №214. У свою чергу в 2002 році вже існував Голосіївський район, але його відносили до округу №216. Ще складніше було у 2006 році, коли запровадили пропорційну систему виборів до парламенту. Тоді Голосіївський район разом з Дарницьким віддали до 222-ого територіального виборчого округу. Так само було і в 2007 році на позачергових виборах. Усе змінилося у 2012 році, коли знову запровадили мажоритарну систему і Голосіївський район вже занесли до сучасного 211-ого округу.

На президентських виборах у 1999 році Голосіївський район входив до тодішнього Московського району, а це був округ № 214. Усі наступні вибори президента в Голосіївському районі також відбувалися саме у 214-ому окрузі.

Президентські вибори (межі округу №214)

1999 рік. II тур

Леонід Кучма- 65,05%

Петро Симоненко – 24,84%

2004 рік. III тур

Віктор Ющенко - 79,98%

Віктор Янукович - 16,05%

2010 рік. II тур

Юлія Тимошенко - 66,48%

Вікктор Янукович – 24,47%

2014 рік

Петро Порошенко - 63,03%

Юлія Тимошенко – 8,76%

У 1999 році 65% місцевих виборців віддали свої голоси за Леоніда Кучму, а трохи більше 24% виборців – за Петра Симоненка. А у 2004 році на 214 окрузі Віктор Ющенко просто "розбив" свого опонента Януковича. Тоді за нього проголосувало майже 105 тис. виборців Голосіївського району, а за лідера "регіоналів" – усього 20 тис. виборців. У відсотках усе було ще більш погано для Януковича, адже він набрав лише 16% голосів, а Ющенко – майже 80%. У 2010 році головному "регіоналу" теж не пощастило на окрузі №214. Тоді він набрав менше 25% голосів у той час, як Юлія Тимошенко взяла більше 66% голосів. 2014 рік показав, що мешканці Голосіївського району вже котрий рік майже одностайно обирають одного з кандидатів у президенти. Раніше голоси голосіївців допомагали "розбивати" своїх опонентів Кучмі, Ющенку та Тимошенко. Але у 2014 році взагалі були побиті усі рекорди. Петро Порошенко набрав більше 63% голосів виборців у той час, як його найближчий переслідувач - Юлія Тимошенко – усього 8,7%.

Щодо парламентських уподобань

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №211)

1998 рік

Комуністична партія України – 13,41%

Народний рух України – 11,73%

Партія "Наша Укрїна" – 8,76%

2002 рік

Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" – 28,49%

Виборчий блок Юлії Тимошенко – 13,21%

Партія "Єдність" – 11,99%

Комуністична партія – 7,52%

Соціалістична партія – 4,89%

2006 рік

Блок Юлії Тимошенко – 40,50%

Блок "Наша Україна"- 16,32%

Партія Регіонів – 10,65%

2007 рік

Блок Юлії Тимошенко – 47,61%

Блок "Наша Україна – Народна самооборона" – 16,12%

Партія регіонів – 13,75 %

2012 рік

ВО "Батьківщина" – 29,36%

Партія "УДАР" Віталія Кличка – 25,5%

ВО "Свобода" – 19,15%

Партія Регіонів – 13,19%

2014 рік

ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" – 23,43%

Об'єднання "Самопоміч"- 21,94%

Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" – 18,51%

ВО "Свобода" – 7,48%

На виборах до Верховної Ради у 1998 році за депутатський мандат в межах округу змагалося одразу 23 кандидати. Цікаво, що серед них був і колишній генпрокурор Віктор Шокін. У 1998 році він був начальником відділу нагляду за дотриманням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури м. Києва. Втім, тоді Віктор Шокін посів лише п'яте місце на виборах, набравши 5,7% голосів виборців. А от головна боротьба за депутатський мандат розгорнулася між Валерієм Асадчевим і Сергієм Терьохіним. Перший на той час був головою Московської районної ради та райдержадміністрації, а також входив до "Народного Руху України". У свою чергу Сергій Терьохін був діючим народним депутатом і мав членство у партії "Наша Україна". Зрештою Терьохін переміг Асадчева з відривом у більші ніж 6%. Варто також додати, що третє місце у тих виборчих перегонах на окрузі №214 (сьогоднішній №211) посів на той час діючий нардеп від Комуністичної партії Сергій Аксененко.

Парламентські вибори (межі округу №211)

1998 рік

Сергій Терьохін – 20,67 %

Валерій Асадчев – 14,11 %

2002 рік

Сергій Терьохін- 27,4%

Тетяна Строкань – 16,57 %

2012 рік

Сергій Терьохін – 30,40%

Ігор Лисов – 26,51%

2014 рік

Євген Рибчинський – 34,39%

Микола Даневич – 21,64%

У 2002 році за мандат депутата тут змагалося 26 кандидатів. Наприклад, від цього округу нардепом хотів стати директор Інституту онкології Академії меднаук України Сергій Шалімов. Тоді він був членом СДПУ(о). Сергій Терьохін знову вирішив піти на "прикормлений" округ, а головним його опонентом стала Тетяна Строкань, що була головою Голосіївської райдержадміністрації. Окрім цього, вона входила до партії тодішнього мера Києва Омельченка "Єдність". У 2002 році на окрузі в Голосіївському районі знову переміг Сергій Терьохін з результатом у більш ніж 27% голосів виборців. Причому, він випередив свого найближчого опонента майже на 11%. Друге місце посіла голова Голосіївського району Тетяна Строкань, а третє – Сергій Шалімов. Цікаво, що розрив між другим і третім місцем складав менше 3%.

У 2006 році вибори до Верховної Ради відбувалися за партійними списками. Трійка лідерів після голосування виглядала так: "Блок Юлії Тимошенко" – 40,5%, Блок "Наша Україна" – 16,32% і "Партія регіонів" – 10,65%.

На позачергових виборах до парламенту у 2007 році трійка лідерів від цього округу не змінилася. Хоча "Блок Юлії Тимошенко" навіть додав у симпатіях виборців і ця політсила набрала вже 47% голосів, а от "Наша Україна-Народна Самооборона" навпаки втратила кілька тисяч прихильників.

У 2012 році депутатами від округу №211, що у Голосіївському районі, захотіли стати 18 кандидатів. Саме на цьому окрузі вперше свої сили у великій політиці спробував "демальянсівець" Василь Гацько, але набрав усього трохи більше двох тисяч голосів виборців. Балотувався на своєму вже "рідному" окрузі Сергій Терьохін, а головним його опонентом був "регіонал" Ігор Лисов. Цікаво, що під час передвиборчої кампанії на окрузі №211 був навіть "двійник" Терьохіна, хоча офіційно ніяких претензій до жодного з кандидатів не було. Окрім Сергія Терьохіна тут балотувався і Андрій Терьохін, якому на момент виборів було усього 27 років, а проживав він у Черкаській області. Ігоря Лисова усіляко підтримували у столичній мерії, адже тодішнім головою КМДА був теж "регіонал" Олександр Попов. Сергій Терьохін висувався у депутати від "Батьківщини". Одразу після голосування команда "регіонала" Лисова подала до суду, щоб на 28-ми виборчих дільницях перерахували голоси. Мовляв, там були розірвані пакети з бюлетенями. Та усі судові тяганини не допомогли Лисову перемогти – Сергій Терьохін випередив його майже на чотири тисячі голосів виборців, а у відсотках розрив становив майже 4%. Більше того, Лисова ледь не випередив Микола Бабенко, що балотувався від "УДАРу". "Регіонала" від третього місця врятували якихось 320 голосів виборців.

На позачергових виборах до парламенту у 2014 році на окрузі №211 знову розгорілася запекла боротьба. На прихильність мешканців Голосіїва сподівався Сергій Терьохін. Але вчетверте місцеві виборці вже не захотіли зробити його переможцем – Терьохін набрав усього 11% голосів. Втім, несподівано для усіх переможцем тут став син відомого українського поета Юрія Рибчинського Євген. Він висувався від "Блоку Петра Порошенка" і мабуть на це клюнули виборці Голосіївського району. Головним конкурентом Рибчинського був "фронтовик" Микола Даневич, який одразу після Революції гідності керував Голосіївським районом, але на момент виборів вже був безробітним. Зрештою розрив між Рибчинським та Даневичем склав майже 13%. Третім став Денис Панасюк із "Правого сектору".

З усього вище написаного можна зробити висновок, що виборці у Голосіївському районі звикли до стабільності. Той же Сергій Терьохін, балотуючись у народні депутати від округу №211, перемагав тут тричі поспіль! Причому, що головними опонентами в нього постійно були представники влади – голова району, або кандидат від провладної партії. З цього випливає ще один висновок – мешканці Голосіївського району не надто полюбляють кандидатів на яких працює адмінресурс. Ще одна цікава деталь. Мешканців району досить важко підкупити навіть дуже солідними презентами. Наприклад, починаючи з 2010 року і до кінця жовтня 2012 року, коли відбувалися вибори до Верховної Ради, було відкрито аж п'ять станцій метро у Голосіївському районі. На відкритті цих станцій завжди був присутній один з головних "регіоналів" і тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров. Він навіть не соромився рекламувати, що станції відкривають саме за часів правлячої партії. Мовляв, будьте вдячні. Втім, навіть така мегареклама із відкриттям станцій "підземки" все рівно не допомогла виграти вибори у Голосіївському районі кандидату від "регіоналів" Лисову. І остання особливість виборців Голосіївського району на виборах президента: зазвичай абсолютна більшість місцевих мешканців обирають якогось одного кандидата і голосують за нього. Як наслідок, цей кандидат виграє з величезним відривом, як це було з Петром Порошенком, коли він відірвався від найближчого переслідувача майже на 55% голосів.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вибори 2018: Повне оголення

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme