Старт перегонів: Що хочуть сказати народу обличчя з бігбордів

На вулицях міст і містечок України зарясніли великі дошки з обличчями людей, що мають амбіції посісти найвищу посаду в країні. Порошенко, Тимошенко, Садовий, Ляшко, Гриценко, Мураєв, Яценюк і Тарута. Саме ці достойники вже оголосили себе гідними Булави.

Оскільки передвиборчу кампанію ще не оголошено і посвідчення кандидатів не роздано, всіх цих амбітних лідерів ми можемо вважати лише претендентами на кандидатство у президенти.

Анатолій Гриценко

Стартувати у президентській гонці 2019 року Гриценко вирішив з нагадування, що він є самим чесним з числа кандидатів. Цей імідж Гриценко з перемінним успіхом експлуатує вже протягом кількох виборчих кампаній. І тому витягнутий з нафталіну політичний слоган навряд чи дасть Гриценку потенцію до зростання його рейтингу. Виборець, навіть той, що всерйоз розглядає Гриценка як ймовірного кандидата, очікує від нього якогось прориву, чогось такого, що підтвердить: Анатолій Степанович справді на голову вищий від своїх конкурентів. Але сьогоднішній старт претендента нагадує швидше обережну жабу, яка ледь висунувши маківку з води оглядає болото, ніби вагаючись: чи виринати, чи ну його на фіг. І виборець таку нерішучість чітко вловлює.

Олег Ляшко

Олег Валерійович, нагадаємо під час минулих президентських виборів став третім(!) у загальному підсумку. Користуючись минулим успіхом, він має доволі серйозні стартові позиції. І спостерігаючи за його бігбордним стартом, стає зрозумілим, що почати лідер радикалів вирішив з цементування свого успіху в тій самій аудиторії, яка підтримала його на минулих виборах. Отже суть меседжів Ляшка – суцільний популізм, загорнутий у форму "загадки для кмітливих". З одного боку - це наочно демонструє справжнє ставлення Ляшка до розумового рівня свого електорату, а з іншого окреслює ймовірний намір претендента не хапати зірок з неба, але й не упускати вже здобуту народну підтримку, аби якнайефективніше конвертувати її у щось більш матеріальне.

Євген Мураєв

Проросійський політичний табір подав голос через Євгена Мураєва, який демонструє неабияку медійну серйозність. Розкольник, що увів у Рабіновича кількох членів партії "За життя" у свій проект "Наші", не вирізняється політичною фантазією: на борди він підняв засалені гасла типу "не віддамо землю" і "не віддамо свята". Ймовірно, Мураєв намагається намацати у своєму ватному електораті ностальгічні точки і натиснути на них з усім пролетарським завзяттям. І в цьому Мураєв, який нібито претендує на лаври "інтелектуала ватного виміру", стає дуже схожим на Ляшка.

Але поряд із дурістю на бордах Мураєв демонструє і певну політичну далекоглядність – він дуже активно розбудовує новий телевізійний канал "Наш", який і за назвою, і за оформленням відтворює очолювану ним політичну силу. З огляду на те, що в канал вкладаються шалені кошти і до роботи над проектом залучено вмілих телевізійників, Мураєв хоче відтворити успіх, який мав NewsOne. І завдяки якому Мураєв і набув певної популярності.

Петро Порошенко

Президент Порошенко не розмінюється на "дрібниці" типу тарифів – він застовпив за собою такі вічні теми, як армія, мова та церква. Саме на цих трьох китах впливає у виборчу кампанію Порошенко. І розрахунок його та його технологів очевидний: токсичні теми на кшталт соціальних негараздів, економічних проблем та навіть сезонного похолодання "розгрібатимуть" кабмін та губернатори. Тоді як президент підніме на прапор свої успіхи у розбудові армії, здобутті автокефалії та загальному утвердженні українськості.

При тому, що технологи, переважно з лав ворожих політичних таборів, закидають Порошенку не зовсім вдале визначення пріоритетів, реальним виглядає, що передвиборча кампанія ризикує цілком звалитись у вир взаємної критики та хули. В той час "армія, мова і віра" можуть стати єдиними реальними опорними точками. І всі вони вже будуть під контролем діючого гаранта.

Андрій Садовий

Наступальна операція Садового, яка сильно налякала Схід та Північ України, нагадала анекдот про генерала, пробіжка якого у мирний час викликає сміх, а у військових – паніку. Насправді Садовий не справляє враження того, хто може наступати. Тож і його стартові бігборди про наступ виглядають дещо неприродньо.

У цій виборчій кампанії Садовий виявився затиснутий між необхідністю брати участь у виборах, бо від цього залежить подальше існування партії – їй напередодні парламентських виборів, які відбудуться незабаром після президентських, потрібна гарна стряска. Бо без мобілізації і виборчого випробування ця сила опиняється на межі політичного анабіозу, а активісти в регіонах швидко порозбігаються до більш рішучих провідників. З іншого боку, аби зберегтися, Садовому потрібно якнайменше нашкодити майбутньому переможцю виборів, бо від цього буде залежати і збереження бізнесу, і подальші політико-адміністративні перспективи.

Сергій Тарута

Екс-губернатор Донеччини і олігарх Сергій Тарута вже тривалий час рекламує себе і свою партію "Основа". Але кожен наступний меседж претендента за своєю невиразністю ніби намагається перевершити попередній. Тож мало хто з обивателів, яким щодня потрапляє на очі сила силенна бордів Тарути, щойно відвернувши від них голову, може пригадати про що йшлося у посланні. Тож якщо олігарх не змінить концепцію свого просування, вже через місяць після завершення першого туру президентських виборів ніхто й не згадає, що такий персонаж був у списку здобувачів перемоги.

Юлія Тимошенко

Свою третю спробу стати головною в Україні Юлія Тимошенко артикулювала задовго до інших. Її "новий курс" влітку був підданий критиці та остракізму через свій нежиттєдайний вигляд. Тоді технологи швидко переформулювали тези невдалого фальстарту Тимошенко і другий старт, вже синхронно зі своїми колегами-претендентами, Тимошенко здійснила з тезами нової Конституції та Будапешту-2. Втім, відчувається, що Юлія Володимирівна відчуває певний дискомфорт, пропагуючи такі непопулярні і почасти їй самі малозрозумілі теми.

Тож всі ці високолобі теорії технологічного штабу претендентки розбилися об життєдайне підвищення цін на газ, яке дозволило Тимошенко нарешті вскочити на улюбленого коняку і вже на хвилі звичного і комфортного популізму з усього розгону нарешті врізатись у багновище виборчої кампанії.

Арсеній Яценюк

Виглядає так, що Арсеній Петрович досі продовжує експерименти зі своїм образом. Іміджмейкери мають важке завдання позбутись ознак мультиплікаційності, які переслідують екс-прем'єра. Пошук маскулінності на обличчі та тілі претендента неодноразово призводив до того, що прем'єр лише набував рис чергової мультяшної тварини. Аж тепер барбери знайшли, здається форму бороди, яка нарешті надає образу Яценюка певної серйозності.

Ця серйозність державного мужа, з іншого боку, слабо корелюється з українською піснею, яку нібито пропагує претендент. Але ми ж сподіваємось, що на наступних бордах таки зможемо побачити і підкачаний торс Арсенія Петровича, який без зайвих комплексів пускається у запальний танок.