”Розстріл чиновників” і тарифи: Якими технологіями партії ”обробляють” виборців

Від того, які відсотки партії та кандидати-мажоритарники наберуть на дострокових виборах 21 липня, залежить розподіл сил у майбутній Верховній Раді. Цифри не надто радують лідера перегонів -  президентську партію "Слуга народу", а точніше - головного держателя акцій цієї політсили Володимира Зеленського. Його партія із 47% обвалилася за різними даними до 41%. Ситуація, що склалася, змушує президента власноруч підключатись до кампанії, аби хоч якось наблизити отримання заповітної більшості у 226 голосів.

Depo.ua розглядає перспективи формування провладної коаліції і оцінює останні сплески піарактивності учасників перегонів.    

Зе на службі у Слуги    

Слоган "Зробимо їх ще раз" в першу чергу відображає прагнення президента отримати всю повноту влади в країні. Саме це є його стратегічною метою. Він розуміє, що наявність більшості у 226+, яку складатимуть списочники та мажоритарники його партії, дозволять самостійно формувати уряд та всі органи виконавчої влади. Але якщо з результатом по списках все більше-менш зрозуміло, то в мажоритарних округах якісь прогнози робити вкрай важко. І цілком може статись так, що мажоритарного бліц-кригу у Зе не вийде. Тож у випадку відсутності контрольованої більшості, йому доведеться шукати партнерства з гіпотетичними Вакарчуком, Смешком, Тимошенко. Навряд чи він робитиме це з "ЄС" Порошенка і "Оппоплатформою" Бойка-Медведчука.

Кожна з можливих конфігурацій "Слуга народу + 1" так чи інакше нівелює уявлення про монополію на владу в країні, яке склалося в голові Володимира Зеленського. Бо позиція партнера по коаліції завжди буде висіти дамокловим мечем над прагненнями президента – всі бажання доведеться щоразу узгоджувати з кимось "лівим". А це – як мінімум незручність.

Формула "Слуга народу + 2", коли до коаліції увійде три політичні фракції, дещо розв’язує Зеленському руки, адже дозволяє використовувати, скажімо, Вакарчука для протягнення рішення, тоді як "третій" буде проти. І навпаки.

Якщо ж Зеленський візьме в коаліцію ще одного учасника – коаліційний "шпагат" виявиться ще більш гнучким.

Тим не менш, всі ці сценарії, повторимося, не вкладаються в ідеальне уявлення Зеленського про його владу. Тож в команді активно працюють над тим, аби максимально збільшити результат. Звісно, покладатись на фігури типу Разумкова, Корнієнка чи Стефанчука щодо стрімкого зростання рейтингу марно. Адже коефіцієнт їхньої корисної дії мало здатний змінити цифри на табло. Тож вони смиренно здійснюють передвиборче концертно-політичне турне - неодмінний але й неефективний в нинішніх умовах інструмент. Всю ж основну роботу як завжди доводиться робити "татові".

Треба віддати належне Зе, на відміну від багатьох попередників та нинішніх конкурентів на виборах, у його партії не стріляють по горобцях. А перед тим, як здійснити якийсь піар-хід, виважують за допомогою соціологічних вимірювань та фокус-груп його ефективність.

Саме так сформувалася тактика публічних виступів президента, яку умовно можна назвати "розстріл чиновників". Почавши обкатувати цю схему на митниках, Зеленський продовжив вже із секретарем Бориспільської міської ради Ярославом Годунком. Ймовірно, Зеленський мав намір в той день "розстрілювати" мера чи голову РДА. Але Годунок зі своєю судимістю сам "підставився", ніби подарунок.

Вже в Одесі навички Зеленського розправлятись з чиновниками набули ознак майстерності – президенту вдалося легко "загасити" дуже непростого голову державної фіскальної служби Власова, який понуро погодився написати заяву про своє звільнення. І не треба сумніватись, що подальші акти п'єси Зеленський відпрацює як належить.
 

 

Путін "на розігріві" 

Ще один напрямок, який визначили у штабі Зеленського перспективним, полягає у спробі зупинити відтік голосів проросійськи налаштованих виборців до "Опоплатформи". Активність Медведчука, який возить Бойка в Москву, влаштовує телемости та відбивається від гранатометних пострілів у центрі Києва, призвела до кількапроцентного зростання рейтингу ОПЗЖ. 

В цьому ракурсі цілком очевидним і виправданим виглядає рішення піти на телефонний контакт з Путіним: з одного боку зі святою метою – звільненням українських моряків. А з іншого – з чітким сигналом електорату Сходу та Півдня: мовляв, не потрібен вам той Медведчук, ми самі все зробимо як слід. Якщо розрахунок мізків штабу виявиться вірним, вже наступні соціологічні опитування покажуть відтік голосів від синіх до зелених.

І, нарешті, окрасою кампанії Зеленського на виборах став ролик, замаскований під промо майбутнього, чертвертого, сезону серіалу про Голобородька.

Досить доступно і зрозуміло навіть для найвіддаленішого виборця у ролику пояснюється, що четвертий сезон – це вже ніби реальне життя. І завершення сезону буцімто залежить саме від тих, хто підтримає чи не підтримає загримованого під Зеленського Голобородька.

Битва за місце в гаремі

Потенційні партнери по коаліції, до кола яких не входить "Опоплатформа", але входять "Батьківщина", "Голос", "Сила та честь" і, з натяжкою, "Європейська солідарність", не можуть похвалитись такою ж яскравою грою. Але від них цього на даному етапі і не вимагається. Єдиний, хто "дере горло" - Вакарчук.

Саме партія Вакарчука найбільше витрачає на рекламу (особливо у соцмережах), щоби максимально мобілізувати свій електорат. Запустили навіть потужну артилерію у вигляді 30-го номеру списку Сергія Притули, який донедавна якось намагався уникати відвертого агітування, але змушений був почати давати розлогі інтерв’ю.

Фото "Українська правда"

Особливою виразністю кампанія "Голосу" так і не відзначилася – як і на початку перегонів, все крутиться навколо "нових облич", "почутих голосів" та "чесних корупціонерів".

Більш виважено поводиться Порошенко. Він має гарантовані відсотки, які за даними соціологів коливаються від 6% до 10%, і потрапляє у Верховну Раду. Хоча й без претензій на те, щоб стати там визначальним гравцем. Швидше за все, ЄС діятиме "всупереч і назло" -  влаштовуючи блокування, сутички та інші кризи з метою спровокувати народне невдоволення.

Спокійно і врівноважено веде себе Тимошенко, яка ні в кого, на диво, не плюється отрутою. Її кампанія з розряду "вся в білому" демонструє невгамовне прагнення долучитись до формування уряду.

Змістовно ж кампанія Батьківщини є відтворенням програмних тез старого "Нового курсу", де декларується все хороше проти всього поганого. Активно експлуатується тема зниження тарифів на газ. Плюсів додає нещодавня перемога "Батьківщини" на черговій хвилі виборів до ОТГ, що дозволяє партії позиціонуватись як "всенародна".

Звісно, Зеленському партнерка по коаліції, яка легко переступає через трупи свої соратників, мало потрібна. Але Юля Володимирівна все ж зберігає шанси діждатись потрібного моменту та нав'язати свої послуги новому президенту.

Партії, що перебувають на межі потрапляння у Раду, наразі більше стурбовані своїм проходженням бар’єру у 5% і мало ще думають про майбутні розклади. Окрім "Голосу", в Раду може пройти і "Сила і честь". Незважаючи на свою ідеологічну різницю, що та, що та політсила цілком можуть стати учасницями коаліції "За Зеленського" і зіграти роль зручних сателітів у форматах хоч "Слуги народу + 1", хоч "Слуга народу +2". Принаймні з цими двома Зеленському працювати буде значно простіше, аніж з "прохаваними" ОПЗЖ, Батьківщиною та ЄС.