Якого монстра будують Бойко, Рабінович і Медведчук: Досьє партії "Опозиційна платформа - За життя"

Адепти "русского міра" готуються взяти реванш

21 липня 2019 року в Україні відбудуться дострокові вибори Верховної Ради України, які своїм указом призначив новообраний президент України Володимир Зеленський. 

Depo.ua продовжує досліджувати політичні проекти, які братимуть участь у позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року. 

Партія, яка за рейтингами соціологів, цілком ймовірно потрапляє у наступний парламент, є проросійською -  "Опозиційна платформа - За життя", яку наповнюють переважно прихильники "русского міра", розраховує на електорат Сходу та Півдня України. Станом на початок червня рейтинг "Опозиційної платформи" коливається навколо 10-12%. А за рахунок перетоку голосів від Зеленського, результат цієї політсили може сягнути 15%. Плюс Схід та Південь дадуть екс-регіоналам багато мажоритарників. Все це змушує більш ніж серйозно ставитись до перспектив партії Рабіновича-Медведчука-Бойка.

ІСТОРІЯ

Нинішня "Опозиційна платформа - За життя" була утворена ще у 1999 році під назвою "Всеукраїнське об'єднання "Центр"(реєстрація в мінюсті відбулася 9 грудня 1999 року). 

Вперше у виборах партія брала участь у 2002 році. Тоді вона йшла до парламенту у складі виборчого блоку політичних партій "Народний рух України". Блок був аутсайдером, отримавши лише 0,16% підримки виборців.

Наступного разу "Центр" брав участь у виборах 2006 року у складі Опозиційного блоку "НеТак", який складався переважно з колишніх членів СДПУ(о), очолюваної Віктором Медведчуком. Очолював "Центр" тоді Степан Гавриш. "НеТак" до парламенту не потрапив, отримавши 1,01% голосів виборців.

У липні 2016 року партія була перейменована в "За життя". А у 2018-му - у "Опозиційну платформу - За життя".

ЛІДЕРИ

В ході президентської виборчої кампанії, у травні 2019 року, "Опозиційна платформа - За життя" формалізувала склад провідників партії - Вадим Рабінович та Юрій Бойко стали співголовами партії, А Віктор Медведчук - головою політради партії.

Уродженець Харкова Вадим Зиновійович Рабінович розпочав кар’єрне зростання з кількох кримінальних переслідувань за розкрадання державних коштів. У 90-ті роки займався бізнесом. В тому числі і медійним – в 1995 році разом Олександром Роднянським та Борисом Фуксманом заснував телеканал «1+1».

Рабінович є президентом «Всеукраїнського єврейського конгресу». Є відомості про ізраїльське громадянство Рабіновича.

У 2008-2014 роках був власником телеканалу «NewsOne». З 2011 року є співголовою Європейського єврейського парламенту.

У 2014 році балотувався на пост Президента України як самовисуванець. За кандидата Вадима Рабіновича віддали голоси 2,5% (406 301) виборців.

Інший співголова партії Юрій Анатлолійович Бойко народився 9 жовтня 1958 року в Горлівці біля Донецька. На жаль, у відкритих джерелах про дитинство Юрія відомостей практично нема. З нечисленних інтерв'ю та статей про Бойка можна зрозуміти, що його батьки не були особливими "шишками", працювали на підприємствах у Горлівці. Відомо також, що Юра в дитинстві займався музикою та грав на скрипці.

20 років Бойко пропрацював на Рубіжанському хімічному заводі "Зоря" – від майстра доріс до генерального директора. За часів прем'єрства та президентства Віктора Януковича Юрій Бойко зробив карколомну кар'єру в Києві: він очолював НАК "Нафтогаз України", був міністром енергетики та віце-прем'єром. Після Революції Гідності опинився в опозиції.

Кум Путіна Віктор Володимирович Медведчук є основним поборником "дружби" Росії і України. Уродженець Красноярського краю Росії, він був народним депутатом України II-IV-го скликань, працював першим заступником Голови Верховної Ради (лютий 2000 — грудень 2001), очолював Адміністрацію президента Леоніда Кучми. 

За часів Кучми також був очільником правлячої СДПУ(о). Після Помаранчевої революції партія зазнала певного занепаду. А після Революції Гідності Медведчук практично зник з українського публічного простору. 

З 20 грудня 2014 року Медведчук займався питанням обміну заручниками, що утримуються терористами, із полоненими терористами, затриманими українськими військовими. Але з обранням президентом Володимира Зеленського був увільнений від цієї діяльності.

ДІЯЛЬНІСТЬ

У 2016 році, після того, "бенефіціаром" партії "Центр" став Вадим Рабінович, її було перейменовано у "За життя". З того часу важливу роль у партії почав відігравати політик з Харкова, який очолював Зміївську РДА на Харківщині за часів Віктора Януковича, Євген Мураєв. Очікувалося, що партія висуне свого кандидата на президентських виборах. Але згодом Мураєв "відпочкувався" від Рабіновича з альтернативним проектом "Наші".

28 липня 2018 року лідер громадського руху "Український вибір - право народу" Віктор Медведчук вступив в партію "За життя".  А незадовго до початку президентської виборчої кампанії 2019 року на з'їзді партії було оголошено про чергове перейменування - тепер в "Опозиційну платформу - За життя". Кандидатом у президенти було висунуто екс-регіонала, соратника олігарха Дмитра Фірташа Юрія Бойка. 

Юрій Бойко на момент злиття представляв Партію розвитку України, яка входила до складу "Опозиційного блоку". Інша частина "Опоблоку", яку уособлювали колишні регіонали Борис Колесников, Вадим Новинський та Олександр Вілкул (так звана група Ахметова), виключили Бойка з Опоблоку" через "зраду інтересів своїх виборців".

Станом на початок червня рейтинг "Опозиційної платформи" коливається навколо 10-12%. І партія є однією з небагатьох, що гарантовано долають прохідний бар'єр у 5%. А за рахунок перетоку голосів від Зеленського, результат цієї політсили може сягнути 15%. Плюс Схід та Південь дадуть екс-регіоналам багато мажоритарників. Все це змушує більш ніж серйозно ставитись до перспектив партії Рабіновича-Медведчука-Бойка.

Варто також зауважити, що після завершення президентських виборів, на яких переміг Володимир Зеленський, перемовини між "Опозиційною платформою" та "Опозиційним блоком" про об'єднання поновилися. Ймовірно, зближення екс-регіоналів викликане низьким рейтингом "Опоблоку" і розумінням, що пройти у Раду група Ахметова зможе лише у складі спільної політичної сили.

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вибори 2018: Повне оголення