Юрій Бойко: Газовий олігарх і провідник російських інтересів

 

Depo.ua представляє кандидатів у Президенти України на виборах 2019 року. Ми проаналізували кандидатури тих, хто висловив бажання керувати нашою країною, з точки зору їх біографій, кар’єрних здобутків, участі у скандалах, володінні бізнесами та нерухомістю, оголошених обіцянок, впливу в Україні та за її межами. Ми зробили це, аби кожен виборець міг спокійно і вдумливо вивчити людину, яку він збирається обрати на найвищий державний пост. Впевнені, досьє, створеним журналістами Depo.ua вам вдасться здійснити вдалий вибір.

Наступним об’єктом дослідження проекту ВИБОРИ-2010 від Depo.ua став олігарх з Донбасу, який добре освоївся у Києві, Юрій Бойко.

БІОГРАФІЯ

Майбутній кандидат у президенти Юрій Анатолійович Бойко народився 9 жовтня 1958 року в Горлівці біля Донецька. На жаль, у відкритих джерелах про дитинство Юрія відомостей практично нема. З нечисленних інтерв'ю та статей про Бойка можна зрозуміти, що його батьки не були особливими "шишками", працювали на підприємствах у Горлівці. Відомо також, що Юра в дитинстві займався музикою та грав на скрипці.

 

 

Вищу освіту Бойко здобував у Москві, у Московському хіміко-технологічному інституті ім. Менделєєва. У 1981 році він отримав диплом хіміка-технолога та повернувся на Донбас, у місто Рубіжне на Луганщині. Наступні 20 років пропрацював на Рубіжанському хімічному заводі "Зоря" – від майстра доріс до генерального директора.

РОДИНА

Юрій Бойко є багатодітним батьком – в нього шестеро дітей. І в цьому плані він обійшов всіх інших своїх колег.

Всіх шістьох Бойку народила його дружина Віра, з якою він одружився ще на 5 курсі інституту. Віра Дмитрівна закінчувала Московський держуніверситет, коли вони одружилися з Бойком. І, замість того, аби залишитись у Москві, вирушила за чоловіком на Донбас.

Найстарший син Бойка, Анатолій, закінчив КПІ і і працює у комп’ютерній сфері. Донька Ярослава закінчила інститут іноземних мов і нині працює директором журналу L'Officiel Hommes. Донька Уляна займає позицію головного редактора іншого журналу - Pink.

 

Треба сказати, що обидва журнали є продуктами видавничого дому "Вавілон", співвласником якого є зять Юрія Бойка і чоловік його старшої доньки Ярослави Сергій Горовий.

КАР’ЄРА І ЗДОБУТКИ

Після успішної кар'єри на заводі "Зоря", Бойко залишив посаду генерального директора у 1999-му і став гендиректором одного з найбільших нафтопереробних підприємств регіону – "Лисичанськнафтооргсинтез".

А ще за два роки Бойко перебирається до Києва, де отримує посаду генерального директора державної корпорації "Укрвибухпром", яка об’єднує виробників промислових вибухових речовин. Паралельно Бойко стає і головою ради директорів транснаціональної фінансово-промислової компанії "Укртранснафта".

Спливає ще два роки і у 2002-му Юрій Бойко робить черговий карколомний кар’єрний стрибок – очолює НАК "Нафтогаз України". На цю посаду його лобіював тодішній віце-прем’єр Олег Дубина.

Згодом директор Нафтогазу стає ще й заступником міністра палива та енергетики в уряді Віктора Януковича. Саме цей період є початком політичної кар’єри нафтовика з Луганщини. Для політичної легалізації Бойко "придбав" Республіканську партію України і став її головою. В цей же період він тісно зблизився з Дмитром Фірташем, з яким активно реалізує різні бізнес-проекти.

Але у 2005 році, коли за підсумками Помаранчевої революції президентом стає Віктор Ющенко, Юрій Бойко втрачає посади і в міністерстві, і в Нафтогазі.

Спроба потрапити в 2006 році у парламент в складі опозиційного блоку "Не Так!" закінчилася невдачею, оскільки блок не подолав тривідсотковий бар’єр.

Але незабаром прем’єром знову став Віктор Янукович, і Бойко отримав призначення на посаду міністра палива та енергетики.

Позачергові вибори 2007 року принесли нарешті Бойку депутатство – він пройшов в Раду за списком Партії регіонів (№49). І це було дуже доречно, адже Янукович на той момент вже втратив крісло голови уряду. А у новому кабміні Юлії Тимошенко для Бойка місця, природньо, не було. Тож він очолив комітет ВР з питань паливно-енергетичного комплексу.

 

Поки на Грушевського хазяйнувала Тимошенко, а Янукович готувався до виборів 2010 року, Бойко піднімається по партійним сходам, ставши заступником голови партії. Також він очолив Федерацію роботодавців України, яка перебувала під впливом Дмитра Фірташа.

Після перемоги Януковича в 2010-му і призначення прем’єром Миколи Азарова Юрій Бойко знову стає членом Кабміну – йому віддають новоутворене міністерство палива та енергетики, яке було утворено шляхом злиття міністерства енергетики та міністерства вугільної промисловості.

У 2012 році, після парламентських виборів і формування нового уряду, Бойка призначають віце-прем’єром з питань паливно-енергетичного комплексу. І на цій посаді він залишається до лютого 2014 року – моменту повалення Януковича.

Але Бойко, на відміну від того ж Азарова та інших одіозних членів кабміну, не потрапив під санкції і не залишив територію України. А навпаки – спробував здобути найвищу посаду в країні на президентських виборах 2014 року. Щоправда, результат його виявився невтішним – 0,19%.

В той же рік, очоливши список "Опоблоку" на позачергових виборах Верховної Ради, потрапив до парламенту. Згодом став головою фракції і співголовою партії.

Саме з цих позицій і стартуватиме Бойко на виборах 2019 року. Але вже не як лідер "Опоблоку". 

СКАНДАЛИ

RosUkrEnergo

Це був наймасштабніший спільний проект Фірташа і Бойка – фірма "Росукренерго" була посередником з перепродажу природнього разу в Україні та Європі.

Фірму RosUkrEnergo AG в 2004 році в Швейцарії зареєстрували дві фінансові організації: ARosgas Holding A.G. і Centragas Holding. Власником першої  був російський "Газпромбанк", а кінцевими бенефіціарами другої, як згодом з’ясується, українські громадяни Дмитро Фірташ (90%) та Іван Фурсін (10%). Вихід нової фірми на ринок газу став результатом домовленості тодішнього прем’єра Віктора Януковича, російського уряду, українського "Нафтогазу" і російського "Газпрому".

З 1 січня 2005 року компанія займалася поставками туркменського газу B Україні. Ця ж компанія з 1 березня 2005 поставляє туркменський газ до Польщі. За оцінками аналітиків, в 2005 році RUE поставила близько 50 млрд кубометрів газу Україні і близько 44 млрд кубометрів - Польщі за середньою ціною $ 85-90 за тисячу кубометрів. За даними «Газпрому», виручка RUE за 2005 рік склав $ 3,7 млрд, чистий прибуток - $ 659 млн. Контракт на поставку газу в Польщу закінчується в 2009 році.

З 2006 року відповідно до газової угоди між Росією і Україною використовується для поставок російського і середньоазіатського газу на територію України - см. Газовий конфлікт між Росією і Україною (2005-2006). Також "РосУкрЕнерго АГ" отримала контракти на поставку до 17 млрд кубометрів туркменського газу в країни Європи.

Виручка компанії за 2006 рік склала $ 7,1 млрд, чистий прибуток - $ 785,4 млн.

Протягом п’яти років «Росукренерго» була посередником між постачальниками газу, транзитерами та їх споживачами в Україні та у Європі.

За цей час посередник, у створенні якого брав участь Юрій Бойко, був неодноразово звинувачений у отриманні незаконного прибутку та завданні значної шкоди інтересам України. В результаті, у 2009 році, Росукренерго залишила ринок після того, як Тимошенко і Путін уклали угоду у Москві за результатами якої «Газпром» почав продавати газ Україні за ціною в 350 доларів за тисячу кубометрів за умови збереження цін на транзит. Без посередників.

Вишки Бойка

У 2011 році, під час роботи міністром палива та енергетики в кабміні Азарова Бойко втрапив у скандал, який навіть отримав назву на його честь. Вийшло так, що підконтрольний міністерству "Чорноморнафтогаз" придбав дві бурові бурові платформи для видобутку нафти і газу на чорноморському шельфі. За кожну з вишок було сплачено по $400 млн. Тоді як у виробника ці платформи можна було придбати за майже вдвічі меншою ціною. Цей інцидент у ЗМі отримав назву "вишки Бойка".

Після зміни влади в Україні Генпрокуратура України почала досудове розслідування за фактом заволодіння невстановленими особами державними коштами в сумі 400 млн доларів під виглядом закупівлі вишок для видобутку нафти і газу на Чорноморському шельфі. Але Юрій Бойко у цій справі проходить лише як свідок.

Додаткові складнощі з розслідуванням цієї справи з’явилися у грудні 2015 року, коли самопіднімальні бурові установки "Петро Годованець" і «Україна» було перебазовано російською владою з зони Одеського газового родовища ближче до півострова Крим. І, хоч згодом Печерський районний суд Києва наклав арешт на платформи, фізично щось з’ясовувати по ним у українських правоохоронців не було можливості.

Тим не менш у 2016 році Генеральна прокуратура України офіційно заявила, що наслідком не встановлено фактів підписання від імені Юрія Бойко документів по проведенню цих закупівель. Але поки що жодних правових наслідків для лідера фракції "Опоблоку" у парламенті це не мало.

Зять в Київгазі

Перебуваючи у владі Юрій Бойко посприяв призначенню у 2010 році на посаду керівника ПАТ «Київгаз» свого зятя Сергія Горового. Але після відставки Бойка чоловік його доньки залишився на посаді, підтримуючи вплив свого тестя на газовий ринок.

Для позбавлення Горового посади у 2016 році навіть спробували відсторонити його з посади на зборах акціонерів. Але збори було зірвано і Горовий залишився на посаді. Не завадило йому й те, що за результатами перевірки Нацкомісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, «Київгаз» мав сплатити штраф у 800 тисяч гривень за недотримання ліцензійних умов.

Згодом «Київгаз» під керівництвом Горового утворив дочірнє підприємство «Київгазенерджі», якому передав функції обслуговування споживачів, тим самим фактично вивівши оперативну виручку у окрему компанію. Директором цієї фірми також став представник команди Бойка.

Бійка з Ляшком

В листопаді 2016 року на погоджувальній раді фракцій у парламенті Юрій Бойко влаштував бійку з лідером Радикальної партії Олегом Ляшком.

Ляшко, виступаючи перед колегами, киваючи у бік Бойка підняв питання, чого «вони їздять по москвах і досі не тюрмі». На що Бойко відповів кількома ударами у район обличчя головного радикала.

 

ОТОЧЕННЯ

Дмитро Фірташ

Фірташ вважається найбільш близьким партнером Бойка – у олігархів настільки довірливі стосунки, що Фірташ навіть довірив Бойкові бути арбітром під час його розлучення з дружиною.

Фірташ є одним з найбагатших людей України, входячи у п’ятірку перших.

Group DF об'єднує активи у сфері хімічної промисловості, енергетичній інфраструктурі. Основними напрямками діяльності групи є азотний, титановий, газовий та банківський бізнеси. Інші сфери діяльності групи на сьогодні включають агробізнес, медійний бізнес, виробництво кальцинованої соди, розвиток енергетичної інфраструктури та нерухомість.

Підприємства, компанії Group DF розташовані в 11 країнах і здійснюють свою діяльність в Україні, Австрії, Естонії, Італії, Німеччині, Росії, Таджикистані, Угорщині, Швейцарії.

Фірташ також є власником медіабізнесу – до сфери його впливу в партнерстві з Сергієм Льовочкіним він контролює канал Інтер та інші канали групи U.A. Inter Media Group.

Нині Фірташа переслідують правоохоронні органи кількох країн -  в тому числі в США, екстрадиції куди він наразі намагається уникнути. Мешкає в Австрії, де його затримала місцева поліція за запитом США. Бізнесовий часопис Bloomberg Businessweek назвав перебування Фірташа в Астрії життям в «золотій клітці».

Сергій Льовочкін

Нинішній бенефіціар тієї частини Опозиційного блоку, яка орієнтується на Бойка як на кандидата, за часів Януковича був головою його адміністрації. Але незадовго до повалення президента-злодія Сергій Льовочкін залишив свою посаду, що певним чином звільнило його від відповідальності за переслідування та убивства революціонерів і дозволило продовжити політичну кар’єру.

Сергій Льовочкін є сином нині померлого соратника Леоніда Кучми Володимира Льовочкіна, який за президентства останього був Головою Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Сергій Володимирович зробив карколомну адіміністративну кар’єру за Кучми, коли у віці 26 років став першим помічником президента. Потім працював біля Януковича і щойно той став президентом, Льовочкін зайняв місце голови його адміністрації.

Льовочкін є доволі заможним чоловіком. У його власності перебуває також частка медіагрупи «Інтер».

Сергій Ларін

Ще один колишній регіонал, який працював заступником у Львочкіна в Адміністрації президента, а перед тим був губернатором Кіровоградської області. Наразі є депутатом від Опоблоку.

Ларін, швидше за все, отримає певні важелі управління виборчою кампанією Бойка.

Грищенко, Акімова, Єрмолаєв

Екс-міністр закордонних справ в урядах Януковича та Азарова Костянтин Грищенко є одним з членів команди Бойка-Льовочкіна і на виборах буде кимось на кшталт «говорящої голови». Підтримуватимуть Бойка в публічних баталіях також ще одна заступниця Льовочкіна Ірина Акімова та політолок і директор Інституту стратегічних досліджень за каденції Януковича Андрій Єрмолаєв.

ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ

Юрій Бойко чітко орієнтований на Росію. Вся суть його зовнішньої політики у разі обрання зведеться до капітуляції на Сході і здачі інтересів України в угоду Росії та Путіну. Про жодні можливості продуктивних контактів з з західними лідерами не йдеться.