Округ №158: Кар'єрний фініш для радянського міністра Черепа і "директора парламенту" Волкова

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр – місто Білопілля

Опис меж: частина Зарічного району міста Сум, Білопільський, Краснопільський, Сумський райони

Кількість виборчих дільниць - 190

Орієнтовна кількість виборців – 171 436

Місцезнаходження ОВК – адмінбудівля Білопільської районної ради

Depo.ua розпочинає проект "Вибори-2019. Повне оголення". В рамках проекту ми створимо електоральну карту округів. Як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції – про все це в повній версії електоральної карти округів з 1 вересня.

Центром 158-го округу є містечко Білопілля на Сумщині і до цього округу окрім Білопільського району включено також Краснопільський та Сумський райони. Але це не має вводити в оману, ніби округ є "сільским", оскільки ядром округу є масивний "багатоповерховий" район обласного центру. Тому специфіка 158-го є дуже схожою на специфіку 157-го.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.

Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду, більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, межі округу 158 були відносно сталими. Ядром округу залишалася частина Зарічного району Сум. До нього стабільно входять Білопільський, Краснопільський та Сумський райони. Певного часу до округу також включалися деякі села Буринського району. Але не сможна стверджувати, що це якісно впливало на результати голосувань.

Під час президентських виборів крій і нумерація округів на Сумщині дещо відрізнялися від тих, що застосовувалися під час парламентських. Зокрема 158 округ під час президентських перегонів не включав в себе райони міста Суми. В той же час, обираючи голів держави мешканці області та обласного центру були відносно одностайними, віддаючи перевагу Кучмі, а не Симоненку, Ющенку і Тимошенко, а не Януковичу.

Парламентські вибори (межі округу №158)

1998 рік	Валерій Череп (самовисування) – 27,77%	Олександр Нарбут (самовисування) – 14,41%
2002 рік	Олександр Царенко ("За Єду") – 36,08%	Ніна Якименко – 13,20%
2006 рік	БЮТ – 34,79%	Блок "Наша Україна" - 21,21%
2007 рік	БЮТ – 51,91%	Блок "Наша Україна – Народна самооборона" - 21,58%
2012 рік	Олександр Волков (самовисування) – 40,14%	Олександр Костенко (ПР) – 23,51%
2014 рік	Олександр Сугоняко (БПП) – 28,08%	Володимир Ладика (самовисування) – 14,43%

Традиційною для цього краю є перемінлива, але від того не менш шалена любов до Юлії Тимошенко. З того самого часу, як у 2005 році свою посаду залишив президент України Леонід Кучма, на Сумщині загалом і у Сумах зокрема настало електоральне царювання Юлії Володимирівни. Щоправда ця любов стала на певну паузу, коли Тимошенко опинилася за гратами, а згодом досить невдало презентувала себе на сцені Майдану у інвалідному візку. Але тепер Суми знову відкриваються своєму кумиру. Тому й за її підтримку у 158-му окрузі є охочі зробити суттєвий фінансовий внесок.

Радянський міністр Череп

Валерій Череп, якого вважають однією з головних опор президента Леоніда Кучми, також був і беззастережним "власником" 158-го округу ще з радянського 90-го року. Це справді легендарна особистість пізнього "совка" та першого десятиліття Незалежності.

Череп, вийшовши з глухого села Запорізької області, досяг значних висот у радянській політиці – у 1982 року він став міністром сільського будівництва УРСР. І так чи інакше обіймав цю посаду (згодом міністерство перетворилося на держкомітет, а за часів незалежності – на кооперативно-державну корпорацію) аж до 1997 року. Того року Череп зробив ще один суттєвий кар'єрний стрибок, ставши міністром транспорту України у кабміні Валерія Пустовойтенка. А згодом – перейшов у свою улюблену галузь, посівши крісло голови Держкомітету з питань будівництва, архітектури та житлової політики в кабміні спочатку того ж Пустовойтенка, а згодом – і Ющенка. Тут Заслужений будівельник України тримався до завершення активної кар'єри у 2002 році, що співпало з першою прем'єрською каденцією Віктора Януковича.

Валерій Іванович демонстрував також певну стабільність своїх уподобань: відтоді, як комуністична ідеологія стала непопулярною, Череп знайшов себе у лавах прокучмівської СДПУ(О), членом якої у статусі члена політбюро залишався до закінчення кар'єри.

На 158-му окрузі Череп почав обиратись депутатом ще у 90-му році. Потім він став тут депутатом у 94-му. Тут же обрався і у 98-му. Вже під занавіс своєї кар'єри Череп "передав" округ у спадщину своєму соратнику по СДПУ (О), ректору Сумського Національного аграрного університету Олександру Царенку, а сам пішов за списком (хоч згодом взагалі зняв свою кандидатуру). Але Царенко не зміг стати навіть блідою копією попереднього "царя", прославившись лише переслідуванням сумських студентів під час Помаранчевої революції 2004-го року.

Ера Тимошенко

Помаранчева революція підняла на поверхню сумського електорального болота Юлію Володимирівну. На пропорційних виборах 2006 року БЮТ отримав тут 35% голосів, більше ніж на третину випередивши політичну силу Віктора Ющенка. А на позачергових виборах 2007-го "Батьківщина" збільшила свій результат до 52%, більше ніж вдвічі відірвавшись від блоку Ющенка.

На виборах 2012 року, коли знову відкрилося вікно можливостей обиратись по "мажоритарці", мешканці округу підтримали висуванця Тимошенко Олександра Волкова. Який, до того як стати соратником Тимошенко, довгий час був "підпирачем" режиму Кучми. Варто нагадати, що певний час вплив Волкова на українську політику був дуже потужним – за його майстерність у протягуванні потрібних рішень Волкова називали навіть "директором парламенту".

Варто зазначити, що Волков перейшов до табору Тимошенко ще напередодні Помаранчевої революції. Деякі злі язики навіть стверджували, що логістику грошей, які виділяв на підтримку цього заходу опальний російський олігарх Борис Березовський, забезпечував саме Волков.

Як би там не було, але вибори 2012 року і перемога у Сумах-Білопіллі стали для Волкова останнім передпенсійним політичним сплеском. Після завершення каденції Олександр Михайлович "випилився" з публічної політики на тихий відпочинок.

Не той Сугоняко

Після Революції Гідності електоральні настрої в окрузі дещо змінилися і на арені з'явилися нові персонажі.

Ім'я та прізвище Олександр Сугоняко є доволі відомим в українських фінансових колах – їх гордо носить багатолітній президент Асоціації українських банків. Але в Сумах тим часом жив і працював на правничій ниві чоловік з таким самим ім'ям. Його мрії про велику політику почали реалізовуватись тоді, коли Олександра Леонідовича старі друзі втягнули у потяг під назвою "УДАР". І хоч друзі незабаром залишили потяг, Сугоняко втримався та навіть зміг очолити сумську обласну організацію потому, як загадково зник його попередник. Вдалі розклади всередині коаліції переможців дозволили Сугоняко спочатку зайняти посаду начальника обласного управління юстиції а потім і стати єдиним кандидатом на виборах у 158-му окрузі. Ослаблені регіонали не змогли скласти скільки-небудь потужної конкуренції і під прапорами БПП наш Сугоняко протиснувся у парламент. Щоправда тут Олександр Леонідович не знайшов нічого кращого, як взяти у однодумці полтавського позера Сергія Капліна, вдягнувши на себе плахіття паяца. І, в той час як Каплін цілком може проскочити наступного року у Верховну Раду, то спостерігачі у своїх прогнозах щодо Сугоняко є далекими від такого розвитку подій, передрікаючи 60-річному учаснику всіх новітніх українських революцій передчасне пенсійне забуття.

Президентські вибори (межі округу №158)

1999 рік. 2 тур	Леонід Кучма – 70 539 голосів	Петро Симоненко – 68 627 голосів
2004 рік. 3 тур	Віктор Ющенко – 87,60%	Віктор Янукович – 9,53%
2010 рік. 2 тур	Юлія Тимошенко – 69,92%	Віктор Янукович – 24,51%
2014 рік	Петро Порошенко – 54,72%	Юлія Тимошенко – 16,66%