Округ №207: Трамплін для збитої "тушки" Рибакова

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр - місто Корюківка

Опис меж - місто Новгород-Сіверський, Городнянський, Коропський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Сосницький, Щорський райони

Місцезнаходження ОВК - приміщення управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі

Кількість виборчих дільниць - 256

Орієнтовна кількість виборців - 139 239

Округ №207 є найбільшим на Чернігівщині, а також найбільш скандальним, якщо говорити про останні позачергові вибори 2014-го року. Та про це згодом. Почнемо ж знайомство із ним з президентської кампанії і далеких 90-х.

У 1999-му році президентську гонку в межах нинішнього 207-го округу виграв комуніст Петро Симоненко. Це єдиний випадок, коли першим у перегонах на окрузі фінішував лівий кандидат. В 2004, 2010 та 2014 роках тут перемагали прозахідні кандидати: Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко та Петро Порошенко.

Президентські вибори (межі округу №207)

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду, більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.
Згідно з даними ЦВК, в межі 207 округу під час парламентської кампанії 2014 року входили місто Новгород-Сіверський, Городнянський, Коропський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Сосницький, Щорський райони з центром у Корюківці. В той же час, під час президентських виборів 2004, 2010, 2014 більшість цих районів входили в межі 213 округу, а в 1999 році – 211 округу.
Щож стосується парламентських перегонів, то в 1998 - 2002 - округ №211, 2006 - 2007 роки - 216 округ, а 2012 – 2014 роки - 207 округ.

Якщо ж говорити про парламентські вибори, то в межах 207-го округу в 1998-му та 2002-му роках перемагав представник Народно-демократичної партії Олег Петров. У 1998-му він здолав комуніста, начальника управління сільського господарства та продовольства Корюківської райдержадміністрації Миколу Колесникова. На той час Петров був заступником Міністра Кабінету Міністрів України. На вибори 2002-го року він був висунутий блоком політичних партій "За єдину Україну!". На окрузі здолав Олега Побережного.

Парламентські вибори (межі округу №207)

По багатомандатному округу як в 1998-му так і в 2002-му роках тут домінувала Компартія. Хоча помітно було, що вона втрачала прихильників. Якщо в 1998-му році за комуністів на окрузі проголосувало більше 40% людей, а другими йшли соціалісти з 15% і лише потім НДП з 8%, то в 2002-му році Компартія отримала всього 21% голосів. У спину їм дихав "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" з 20,54%. Соціалісти ж відкотилися до 10%.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №207)

У 2006-му році колишній фаворит мажоритарки Олег Петров йшов на вибори від НДП під 8 номером у списку. Партія посіла 13 сходинку, а симпатії виборців захопив "Блок Юлії Тимошенко" (24,26%), якому в спину дихала "Партія регіонів" (22,06%). На позачергових виборах 2007-го року "БЮТ" навіть покращив свої позиції (30,62%), як і "Партія регіонів", що зберегла мінімальний розрив із Тимошенко (28,23%). При цьому, соціалісти, які були третіми (10,48%) у 2006-му році обвалилися до 3,24% в 2007-му. Комуністи ж за рахунок цього виросли з 8% до 9%.

У той час по списках "БЮТ" йшов майбутній переможець мажоритарки на 207-му окрузі Ігор Рибаков. В 2006-му році і 2007-му роках він потрапив у парламент під 78 номером партії. За перші роки у ВР став офіційним ініціатором створення міжфракційного депутатського об'єднання ВРУ "Контрабанда - СТОП", очоливши його. У ЗМІ писали, що свої мільйони" Рибаков заробив на митниці через вимагання грошей з її працівників за те, що під них не будуть копати. "Контрабанда - СТОП" було лише прикриттям.

30 червня 2008 - міжпартійний з'їзд БЮТ достроково припинив повноваження депутата ВР Рибакова після того, як він 6 червня 2008 року вийшов зі складу опозиційної коаліції за власною ініціативою.

У 2008 році спільно з народним депутатом Володимиром Сівковичем він побудував Свято-Володимирський Храм при Верховній Раді. Він взагалі регулярно допомагав УПЦ.

Але далі було цікавіше. У вересні 2010 року Ігор Рибаков створив і очолив нову депутатську фракцію "Реформи заради майбутнього", яка, по суті, стала шостою фракцією українського парламенту. 16 лютого 2011 року фракцію офіційно зареєстрували у Верховній Раді України. До її складу увійшли 20 народних депутатів, серед яких у 2011-му році були такі відомі люди, як Іван Плющ та Тарас Чорновіл. Увійшов у фракцію і Роман Забзалюк із БЮТ, який потім заявив, що його перехід був формальним, і що він отримав за нього 450 тисяч доларів від Ігоря Рибакова, а за кожен місяць перебування в провладній депутатській групі - ще двічі по 25 тисяч доларів. У фракції він пробув два місяці, записував аудіодокази і потім відкрито звинуватив Рибакова у підкупі депутатів. Цей скандал отримав назву "тушкагейт", оскільки фракція Рибакова голосувала за законопроекти по вказівці влади Януковича, котра створювала провокації проти опозиції, частиною яких якраз і була купівля голосів. Після цього за Рибаковим на тривалий час закріпилося звання "тушки". Вже після Революції Гідності виявилося, що він фігурував у чорній бухгалтерії ПР, яка платила йому за купівлю голосів.

Втім, лиха слава "тушки" не завадила Рибакову перемогти по 207-му округу в 2012-му році. Він використовував давно обкатані технології подарунків на свята - спортивний інвентар для шкіл округу, роздачу продуктових наборів, привітання ветеранів з Днем партизанської слави і їхня доставка на комфортабельних автобусах до пам'ятника на Щорсівщині. Ресурс на той час у нього був достатньо великий, в порівнянні з представниками опозиції. У 2012-му році Рибаков отримав 38,13% голосів. Його найближчим переслідувачем був комуніст Володимир Лещенко (14,09%).

Вибори 2014-го по 207-му округу були справді скандальними - він став лідером за кількістю фальсифікацій.

Від БПП тут йшов Анатолій Євлахов, про якого на той час було відомо лише те, що він обіймав посаду місцевого ПАТ "Слов'янські шпалери — КФТП". За Євлахова в Корюківку приїздив агітувати Віталій Кличко. Він пропонував виборцям соціальний договір (Особистий наказ виборця), в якому можна було відзначити конкретні проблеми, які турбують виборця в його селі, селищі, місті або районі, і наказати Анатолію Евлахову їх вирішити.

У той же час Ігор Рибаков також йшов по 207-му округу самовисуванцем і був головним конкурентом Євлахова. Він будував свою передвиборчу кампанію на релігійних настроях виборців. Як повідомляла "Опора", у селищі Сосниця після проведення служби селянам почали роздавати подарунки від імені кандидата, а потім священнослужитель УПЦ Московського патріархату запросив присутніх до частування. Враховуючи давню дружбу Рибакова з УПЦ, релігійники активно допомагали йому.

Самі ж вибори проходили під акомпанемент скандалів. Межами округу курсували автобуси з тітушками-спостерігачами, яких зупиняла Самооборона-Майдану. Навіть ОВК мінували 26-го жовтня. Представники Євлахова звинувачували в інсценуванні замінування Рибакова. За два дні після цього комісія перервала засідання до 13:00, а члени залишили приміщення, порушивши законодавство. Один із кандидатів Олександр Науменко (посів останнє місце з 0,46%) звинувачував Євлахова у крадіжці голосів, погрозах співробітникам ОВК та інших гріхах. Мовляв, і сервер під час підрахунку зависав, і "журналістів" спортивного вигляду підвозив, а Євлахов членам ОВК розповідав, що роздав "своїм хлопцям" автомати. Також Науменко розповідав ЗМІ, що член ОВК Мозгова порушуючи законодавство про вибори покидала приміщенні і їхала кудись на автомобілі, який буцімто був помічений раніше біля штабу Євлахова. А потім після повернення у "сейфі ОВК почали знаходити раніше не зафіксовані бюлетені". І взагалі голоси інших кандидатів, мовляв, віддавали Євлахову. Але це все були тільки слова Науменка.

В підсумку, Євлахов переміг Рибакова з різницею в 600 голосів.