Округ №66: Стартовий майданчик автора "закону про наклеп" Журавського

У часи Януковича в Житомирській області було лише два округа – з центром у Малині і Коростені – де тодішній владі вдалося провести до ВР депутатів під брендом Партії регіонів

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр – м. Малин, Житомирська область

Опис меж - місто Малин, Брусилівський, Хорошівський, Коростишівський, Малинський, Народицький, Радомишльський, Черняхівський райони

Місце знаходження ОВК – м. Малин, вулиця Соборна, 6 а

Кількість виборчих дільниць – 298

Орієнтовна кількість виборців - 169 367

На президентських виборах 1999 року на окрузі перемагав Леонід Кучма. У першому турі він удвічі обігнав свого головного конкурента Петра Симоненка (35,9% проти 17,3%). А от у другому розрив був менший – 52,14% проти 42,87% відповідно. За 5 років, у буремному 2004-му, прикордонний з Київщиною округ відмовив у довірі Януковичу: Віктор Ющенко отримав 75,21%, а Янукович лише 21,11%. У першому турі між лідерами перегонів розрив був менший: 48,5% у Ющенка і 23,68% у Януковича. До речі, у першому турі третім став Олександр Мороз з 10%. А в 2010-му (тоді 67-й округ) виборці у першому і другому турах віддали перевагу Юлії Тимошенко. Причому обійшла вона все того ж Януковича вдвічі. Після першого туру до топ-п'ятірки увійшли Сергій Тигіпко, Арсеній Яценюк і земляк з Житомирщини Володимир Литвин. На дочасних президентських виборах 2014-го за Порошенка віддали голоси 60,4% виборців округу, за Тимошенко лише 15,1%. Третім був Олег Ляшко з 10%.

А от на перевиборах парламенту восени 2014-го перемогу отримав "фронтовик" Павло Дзюблик. На момент балотування він головував у Черняхівській РДА. Посада не така вже й впливова, тим більше, що Черняхівський район не найбільший з об'єднаних у цей округ. Але на руку Дзюблику зіграла конкуренція з ним одіозного Віталія Журавського, пов'язаного і зі скандальним мером Києва Леонідом Черновецьким, і з "регіоналами". Саме Журавський був автором законопроекту про наклеп, який свого часу викликав шалену критику як з боку Заходу, так і з боку громадянського суспільства. Зрештою, він своє дітище відкликав, але пам'ять про це залишилася.

Журавський, який на цьому окрузі перемагав за часів Януковича, поступився Дзюблику менше 6%. Третім до фінішу добрався Іван Литвин, син Володимира Литвина. У його тодішній біографії був пункт "проходить військову службу". Очевидно, за логікою політтехнологів нащадка екс-спікера ВР, це мало зіграти йому на користь, адже в 2014-му всі, хто пішли служити в зону АТО, особливо добровольцями, користалися значною підтримкою. Так до парламенту зайшли депутати-комбати. Литвину-меншому, судячи з 11,9% виборці не дуже повірили.

Але повернемося у далекі 90-ті. У 1998-му році тут (на той момент №68-й округ, до якого ще не входив Народицький район) вперше було обрано згадуваного вище Журавського. Тоді християнського демократа. Менш ніж на 4% він обіграв Миколу Оніщука, на той момент першого заступника голови Спілки юристів України і члена Партії промисловців і підприємців. За президенства Ющенка Оніщук стане міністром юстиції. Третім опинився Юрій Збітнєв, політик, про якого зараз забули, а в 90-х він подавав великі надії. До речі, тільки четвертим до фінішу прийшов Станіслав Довгий, батько Олеся Довгого, який на той час очолював Держкомітет зв'язку та інформатизації.

У 1993 році території округу знаходилися в кількох округах. У Малинському обрали Миколу Рудченка, представника президента в районі, який за часів "пізнього" Кучми очолюватиме Житомирщину (у 1993-му він переміг Журавського), у Коростишівському Григорія Сидоренка – керівника об'єднання "Украгропромтеплиця". Обидва депутати входили в об'єднання аграрників. Аграрні, селянські партії були на той час у тренді.

У 2002 році Журавський знову був другим. Неочікувано конкуренцію йому склав Анатолій Писаренко, підприємець, у минулому непереможний чемпіон-штангіст – триразовий чемпіон світу, чотириразовий чемпіон Європи, володар 17-ти світових рекордів у важкій вазі, серед яких видатний світовий рекорд 265 кг в поштовху. Обравшись до парламенту, Писаренко увійшов до фракції об'єднаних есдеків. До речі, Журавського він обійшов менш ніж на 2%. А третім тут був ще один згодом відомий персонаж – Василь Волга. Тоді він очолював громадське об'єднання "Громадський контроль" (не плутати з "Народним контролем"). Волга потрапив вже до наступної каденції за списками Соцпартії, був секретарем комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. У 2004-му балотувався в президенти. У 2010-му Волга отримав посаду голови Держфінпослуг. А вже влітку 2011-го його затримали за підозрою в корупційних діях, у 2012-му засудили до 5 років ув'язнення. Після Майдану Волга певний час носився з проросійським "Союзом лівих сил" і навіть отримав на горіхи від активістів-патріотів у Запоріжжі.

На парламентських виборах 2006-го і перевиборах 2007-го округ знову поділили на Коростишів і Малин. Але в обох випадках на вибір це не надто вплинуло: трійку лідерів склали "Блок Юлії Тимошенко", "Наша Україна" та "регіонали". Соціалісти і "Блок Литвина" увійшли до п'ятірки у 2006-му. За рік соціалістів посунули комуністи. Проте в цілому їхні показники в обох округах не вразили.

А ось у 2012-му, коли знову повернули мажоритарку (тоді цей округ отримав 66-й номер), Віталій Журавський, висунутий Партією регіонів, обійшов діючого нардепа Євгена Добряка, кандидата від об'єднаної опозиції "Батьківщина". Причин програшу опозиціонера кілька. Перша – багаторічна робота Журавського в окрузі і Добряк в ролі кандидата-"парашутиста". Друга – висуванцеві опозиції склали конкуренцію депутатка-співачка Оксана Білозір, екс-очільник Житомирщини Микола Рудченко (він був третім), "ударівець" Сергій Гречаний. Так і розпорошилися голоси за опозиціонера.

Відразу у кількох штабах вважають, що у 2019-му цей округ може стати щасливим для їхніх кандидатів. Тут часто з'являється "опоблоківець" Юрій Павленко. Очікують і на чергову появу Віталія Журавського та Миколи Рудченка. Останній нині очолює фракцію Народної партії в облраді. Щодо пана Дзюблика, то його, мабуть, через рейтинг "Народного фронту", серед фаворитів не бачать. Кажуть, що у владних коридорах також ще не визначилися, кого відправити за мандатом. У ЗМІ виділяють двох можливих кандидатів, обидва депутати Житомирської облради від БПП - Олега Дзюбенка, директора Малинського лісгоспу, і Михайла Забродського, командувача силами АТО. Не виключено, що вдруге балотуватиметься і син Литвина. Проте видимих ознак активності цих або інших можливих кандидатів на окрузі поки не спостерігається.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вибори 2018: Повне оголення