Округ №78: Нардеп Пономарьов битиметься за Бердянськ до останнього

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Кількість виборчих дільниць - 139

Центр – місто Бердянськ

Опис меж – місто Бердянськ з населеними пунктами Бердянської міської ради, Бердянський, Більмацький, Розівський, Чернігівський райони

Місцезнаходження ОВК - будівля виконавчого комітету Бердянської міської ради, розташована на площі Єдності, 2

Орієнтовна кількість виборців – 159239

Центр округу - Бердянськ - найпопулярніший курорт Запорізької області й водночас важливий промисловий і логістичний майданчик Приазов'я. Тут розташований Бердянський морський торговий порт, а також низка підприємств сільгоспмашинобудівної, харчової, нафтопереробної тощо галузей. Райони, що входять нині до складу округу, - сільськогосподарські. Територія округу на сході межує з Донеччиною. Бердянський район є прикордонним.

З початком війни курортний Бердянськ значною мірою втратив туристів через близькість до фронтової Донецької області, але нині потроху повертає їх. Однак погані дороги і значна частка тіньового та напівтіньового турбізнесу заважають курорту розвиватися повною мірою. Проблеми з якістю доріг стосуються не лише Бердянська, а й районів, що входять в округ. Особливо тих, що межують з Донеччиною, там шляхи розбиті важкою технікою. Бердянськ – місто рибалок і браконьєрів (що у подібних приморських містах майже одне і теж саме). Через дії російських прикордонників, особливо травневе захоплення двох бердянських рибалок та закриття росіянами ділянок Азовського моря начебто для стрільб, у Бердянську дещо зросла напруга. У рибальських артілях казали, що бояться виходити в море, через що в втрачають гроші. Через будівництво Кримського мосту несе збитки Бердянський морський торгової порт. Також Бердянськ стискається з притаманними всій Україні проблемами з комунальним господарством, безробіттям тощо.

Фаза активного дерибану землі на узбережжі у Бердянську вже минула, але в цьому сенсі він залишається ласим шматком. Бажання отримати контроль над Бердянським портом – ще один чинник, який стимулює інтерес до округу.

Політичні уподобання тутешніх виборців можна було б назвати класичними для Запорізької області: "ліві" – ПР – "Опоблок", але спостерігалося чимало виключень. Особливо, наприкінці 1990-х, коли в окрузі непогані результати демонстрував Рух та Партія зелених.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.

Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно з даними ЦВК, в межі 78 округу під час парламентської кампанії 2014 року входили Бердянськ з населеними пунктами Бердянської міської ради, Бердянський, Куйбишевський, Розівський та Чернігівський райони Запорізької області. Під час президентських виборів 1999-го, 2010-го та 2014 років ця територія із центром у Бердянську входила в межі 79 округу, на президентських виборах 2004 року - в межі 80-го.

Що ж стосується парламентських перегонів, то Бердянськ та райони у 1998 році входили до складу 79 округу, у 2002-му - 80-го, у 2006 - 2007 роках - у 74 округ, 2012-го, як і 2014-го, це був округ №78.

На президентських виборах 1999 року округ із центром в Бердянську забезпечив перемогу лідерові КПУ Петру Симоненку. У другому турі комуніста підтримали 56,08% (72 693 виборців), більше Симоненко в Запорізькій області набрав тільки в одному окрузі. За Леоніда Кучму віддали голоси 39,45% (51 140 виборців).

Один із найкращих в області результатів показав в третьому турі виборів 2004 року на цьому окрузі Віктор Янукович – 74,98 % (97 576). У його суперника Віктора Ющенка, навпаки, рівень підтримки тут був одним із найнижчих на Запоріжжі - 20,66% (26 894 виборців). На виборах 2010 року Янукович покращив в окрузі свій результат, принаймні, у відносних показниках – 77,14% (87 158 виборців). Його конкурентка Юлія Тимошенко не дотягнула до показників Ющенка-2004: за жінку з косою віддали голоси 17,79% (20 100) виборців.

У 2014 році на дострокових виборах основним суперником Петра Порошенка на окрузі був Сергій Тигіпко. Нині діючий президент обійшов його у понад двічі: 38,38% (30 475) Порошенка проти 15,30% (12 152) Тігіпка.

На парламентських виборах 1998 року основна боротьба розгорнулася між членом Народної аграрної партії України Володимиром Арабаджи та "рухівцем" Сергієм Харченком. Переміг Арабаджи - 26,07% (32579 виборців). Однак Харченко, до слова, "варяг" – киянин, також продемонстрував гідний результат – 22,23% (27780 виборців).

У 2002 році на політичній мапі "бердянського округу" з'явилася Партія регіонів. "Регіонал" Іван Бастрига - президент відкритого акціонерного товариства "Запорізький алюмінієвий комбінат" впевнено обійшов нардепа Арабаджи, який цього разу представляв партію "Солідарність", очолювану Петром Порошенком, що увійшла до блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Варто зазначити, що на цих виборах нинішній нардеп від 77 округу – тоді безпартійний самовисуванець Олександр Пономарьов прийшов до фінішу четвертим.

На чергових парламентських виборах 2006-го року та дострокових 2007-го, що відбувалися за партійними списками, на окрузі впевнено лідирували регіонали, БЮТ і комуністи.

Очікувалося, що на парламентських виборах 2012-го Партію регіонів в окрузі представлятиме екс-міський голова, на той час нардеп-"литвиновець" Валерій Баранов. Але "Регіони" Баранова не висунули, він балотувався від "рідної" Народної партії Литвина. Висуванців від ПР в окрузі взагалі не було, утім, підтримкою регіоналів зміг заручитися підприємець-самовисуванець Олександр Пономарьов. Він й переміг з результатом 49,96% (46 712). Його найближчий конкурент Баранов отримав 37,86% (35 396). У Верховній Раді VII скликання Пономарьов одразу увійшов до фракції Партії регіонів. Уже 2013 року він вступив до лав "регіоналів" та очолив Бердянську міську організацію ПР. У ЗМІ подейкували, що лобіював Пономарьова на цю посаду тодішній "смотрящий" за Запоріжжям Євген Анісімов ("Анісім").

Фракцію ПР Пономарьов залишив аж у червні 2014 року, увійшовши до прокремлівської депутатської групи "За мир і стабільність", де зібралися майже чотири десятки колишніх регіоналів і комуністів. Це об'єднання, за деякими даними, фінансував "гаманець" Януковича – "младоолігарх" Сергій Курченко та міністри-втікачі: Сергій Арбузов та Олександр Кліменко.

Попри одіозний кейс на дострокових парламентських виборах 2014 року Пономарьову вдалося переконати нову владу у своїй лояльності. Причому переконати настільки, що БПП висунув на бердянському окрузі нікому не відому завідувачку дитячим садком Ірину Євстаф'єву. Вона прийшла до фінішу сьомою з результатом 4,26 % (3 103 голоси). Загалом, незважаючи на те, що кандидатів в окрузі було 11, про серйозну політичну боротьбу не йшлося. Пономарьов переміг із результатом 48,51 (35 332%), його найближчий суперник – екс-заступник голови Запорізької облради Петро Гончарук відстав утричі – 13,83% (10 073 виборців).

Упродовж каденції Пономарьов не марнував час, насамперед, у Бердянську. На місцевих виборах він завів до міської ради лояльних депутатів – з "Нашого краю" та БПП, і свого "мера" – Володимира Чепурного. Це переформатування міської влади, більше схоже на призначення, ніж на вибори, вже певним чином відгукається нардепу. При відсутності опозиції у Бердянський міськраді, у місті виникла "вулична" опозиція, звісно, не без підтримки політиків, що зазіхають на округ. Бердянськ суттєво лихоманить з весни цього року. Окрім акцій, яке влаштовує громадянське суспільство, що гуртується навколо місцевого активіста Віталія Олешка, нардеп Пономарьов відчуває певний тиск з боку правоохоронних органів. Спочатку з'явилася справа СБУ щодо якості паливно-мастильних матеріалів, які постачає в ЗСУ афілійований з Пономарьовим "Агринол". Гучності їй надав заступник голови "Батьківщини" нардеп Сергій Соболев, який з парламентської трибуни, по суті, звинуватив Пономарьова у виведенні з ладу українських танків. Правда, через декілька днів сам же і спростував цю інформацію. Потім у Пономарьова виник конфлікт із журналістами в кулуарах ВР, який закінчився кримінальним провадженням і поданням генпрокурора Юрія Луценка на зняття з нардепа недоторканності. На засіданні парламентського комітету, де розглядали подання, Пономарьов заявив, що конфлікт спровокований Соболевим через протистояння в окрузі.

Утім, станом на сьогодні попри тиск саме Пономарьов має на Бердянщині адміністративний та медійний ресурс, який може ефективно використати під час президентських виборів. Щодо парламентських, можна припустити, що за свій округ нардеп битиметься до останнього, як і за вплив на місцеву владу, адже Бердянськ – це його головна бізнес-база. Його соратниками у цій боротьбі мають стати БПП та "Наш край", основним суперником - "Батьківщина". Пономарьов активно працює на окрузі, в нього кілька приймалень у різних населених пунктах, у своїх медіа він із різним ступенем успіху намагається відбивати атаки конкурентів.