Вибори і преса: Чому західні ЗМІ піарять Порошенка з Тимошенко

Британське авторитетне видання The Telegraph вдихнуло життя у весняну історію про Порошенка та матеріал BBC, в якому журналісти стверджували, що наш президент заплатив кругленьку суму за зустріч з Дональдом Трампом в червні 2017-го. Мова в статті BBC йшла про 300 тисяч фунтів, котрі Порошенко таємно платив посередникам, які зв'язалися з екс-юристом Трампа Майклом Коеном. Той і влаштував таємну зустріч. У власному матеріалі BBC посилалося на джерела, у президента України все спростували і анонсували судовий позов.

В останній новині The Telegraph йдеться, що Порошенко таки подав до суду на BBC. Бо стаття британського видання, котра "не має доказів", досі доступна, не містить необхідних виправлень і "наносить шкоду репутації" президента.

Звісно, що інформацію The Telegraph оперативно перепостили російські ЗМІ, котрі змістили головний акцент на те, що Порошенко судиться із журналістами. Натяк простий - президент, який виступає за свободу слова, в суді бореться проти неї. Читач за принципом "публіка дура" не має розуміти різницю між обмеженням свободи слова і демократичним судом, в якому сторони доводять свою правоту.

Перекочувала інформація про судовий позов і в наші ЗМІ. Хоча, в принципі, історія стара і інформаційний привід такий собі. Оскільки у Порошенка ще весною цей позов на BBC анонсували і подали, очевидно, тоді ж, або максимум влітку.

Та український читач цю історію вже забув. І головним в ній для нього має бути не сам позов, а стаття про гонорар за зустріч з Трампом, який платив Порошенко. Звичайна історія, яку можна використовувати з іміджевими втратами для Порошенка перед виборами. Бо платити гроші Трампу, це ж такий собі хабар. А ми ж тут в Україні з корупцією боремося. І байдуже, що нічого страшного немає в просуванні українських інтересів будь-якими способами, що міг робити Порошенко - офіційний мільярдер, до того ж.

Інший момент. На Washington Post день тому вийшло інтерв'ю з Юлією Тимошенко під заголовком "Ми не можемо прийняти мир на умовах Путіна". Якщо коротко, то в цьому інтерв'ю Юлія Володимирівна розповідає, який вона борець із Путіним, часто повторюючи меседжі Порошенка про санкції проти Росії і курс в ЄС та НАТО, котрий екс-прем'єрка проповідує.

Штука в тому, що не так давно на WP публікували й інтерв'ю Петра Порошенка. Говорила та сама журналістка Леллі Веймут, яка приїздила в Київ, швидше за все, на YES. У ньому український президент зачепив чимало важливих питань, розповів про успішні реформи, автокефалію і майбутні вибори, де в нього все буде добре.

Американська преса останнім часом дуже хвалить українські реформи. The New York Times також приділив увагу Святославу Вакарчуку, як новому лідеру України.

Західні ЗМІ є авторитетним інструментом, яким користуватимуться наші політики у передвиборчих перегонах. Важко повірити в те, що тематика Вакарчука, Тимошенко чи Порошенка надто цікава американській та британській аудиторії. Набагато простіше подумати, що саме українці зацікавлені в тому, щоб їх публікували у світових топових ЗМІ. Бодай навіть в розділах Opinion (Думки), де переважно публікуються блоги.

Бо у час, коли українські ЗМІ відверто втратили авторитет, поява інтерв'ю політиків і статей на таких сайтах, як The New York Times, Washington Post одразу додає їм ваги. Простий українець досі вірить в те, що за щасливим збігом обставин у такі видання не попадеш. І завдяки одній назві іноземного ЗМІ може повірити у все, про що там написано. Наша ж преса все передрукує і перекладе для тих, хто не знає іноземних мов із залінкованим посиланням.

І хоча підхід до багатьох матеріалів там справді якісніший, ніж у нас - тому ж Порошенку чи Тимошенко журналіст справді ставить гострі питання, - та все потрібно ділити на два. І завжди ставити собі запитання, чому так раптово змінилася риторика про українські реформи з різко негативної на позитивну в західній пресі. І навіщо вони згодовують своїм читачам українських політиків, котрі навряд чи можуть тих зацікавити?