"Реальний Грищ" та "Antipor": Чим українцям забиватимуть мізки у "Фейсбуці" перед виборами

В США триває розслідування російського втручання у вибори президента в 2016-му році. Воно вже призвело до того, що було розкрито як саме через політичну рекламу і ботів в соцмережах росіяни впливали на мізки американців, "просували" Трампа, "мочили" Клінтон і розхитували стабільність країни. Там створювалися спільноти за політичними інтересами, які просували шляхом реклами різного роду політичні пости, котрі до того ж сіяли міжрасову ворожнечу. Хто не в курсі - читайте статті про Cambridge Analytica.

Через цю історію засновник "Фейсбук" Марк Цукерберг давав покази в Конгресі, акції компанії обвалилися і він втрачав мільярди. А ще були введені більш жорсткі обмеження як самою компанією на політичну рекламу, змінені алгоритми видачі новин, так і ухвалені інтернет-закони, включно з останнім у ЄС щодо захисту персональних даних.

У США збагнули, що соцмережі - це дешевий інструмент робити результат на виборах. Місцевій еліті не дуже сподобалося, що традиційні методи піару і досягнення результату через ТБ та ЗМІ, на які витрачалися мільйони і це грало роль своєрідного фільтру проти людей з вулиці у клубі влади, замінили більш дешевими. Постала загроза, що перемагати зможе будь-хто. І з цим вирішили боротися.

Менше ніж за рік до президентських, а потім і парламентських виборів в Україні, у "Фейсбуці" як гриби ростуть групи, які піарять або очерняють кандидатів. Причому, це не просто клуби за інтересами, куди валиться потік різнобарвної "чорнухи". Таких вистачає теж. Втім, професійні і добре фінансовані проекти можна одразу виокремити за якістю контенту, мета якого маніпулювати електоратом.

Політичні групи

Окрім персональних сторінок відомих політиків досить давно народжувалися спільноти, лише за назвою котрих можна було зрозуміти, для чого вони створені. Наприклад, "АнтиПорошенко" чи "Порошенко - вибір-2019", "Ми за Юлю", або ж "проти Юлі". Як правило, подібні спільноти не сильно розкручувалися чотири роки тому. На них не робилася особлива ставка після Майдану попри помітну включеність людей у соцмережі. У той час ставка була зроблена на вже популярних лідерів думок і сторінки самих політиків, які дуже контрастували з часами минулої влади, коли були далеко не у всіх і плодили переважно шаблонні заяви, відкориговані прес-службами. Політики ж "постмайдану" активно спілкувалися через "Фейсбук", "Твіттер" і це був справжній прорив.

Контент же у багатьох тематичних групах про політику і політиків був відверто чорнушний, шлаковий і невиписаний. Простіше кажучи - неякісний. Кількість підписників також не росла, гроші в розкрутку не вкладалися. Деякі зі спільнот створювалися виключно заради приколу, як "Будка Порошенка". І зараз висянть у пошуку "Фейсбука" мертвим вантажем.

Втім, вже з літа-осені 2018-го можна простежити появу добре розкручуваних груп, яким роздувають кількість підписників, накручують лайки, а контент готується більш професійно.

Наведемо кілька прикладів подібних спільнот. Почнемо з "Реальний Грищ", на яку підписані понад 56 тисяч людей.

Ця група публікує негативну інформацію з минулого і сучасного про Анатолія Гриценка. Використовуються як публікації в ЗМІ, так і різного роду фотожаби, записи розмов з Коломойським із YouTube, навіть "мультяшки", де Гриценко зображений у вигляді жука. Банально дістається вся брудна білизна з біографії Гриценка, яка приправлена чітким меседжем, що він вигідний Кремлю. Люди в підсумку мають сформувати для себе образ Гриценка-корупціонера, кандидата у президенти від Росії, а також "п'яту колону", якою є полковник. Активно світитися у "Фейсбуці" ця група почала влітку.

Анатолій Гриценко демонструє стабільно високі рейтинги у соцопитуваннях і згідно із ними цілком може претендувати на вихід у другий тур. Хоча, рейтинги ці досить дивні. Як казав в інтерв'ю Depo.ua Євген Магда, Гриценко є кандидатом надії. От тільки вертикалі як такої в нього немає. Важко уявити, на що здатен президент без команди.

Втім, повернемося до групи "Реальний Грищ". Пости набирають сотні лайків, є коментарі. Але продивившись акаунти багатьох "лайкаючих" ми побачили, що більшість із них - взагалі порожні. Це звичайні боти. Відповідно, ця група роздута штучно.

У Гриценка, до речі, є група-симпатизатор "Гриценко anti-fake", у якій його активно хвалять, спростовують "брехню". От тільки і там лайки переважно "ботські", а підписників у тисячі разів менше.

Схожою роздутою спільнотою є "Antipor", де публікуються посилання на різні ЗМІ, критика президента Порошенка, котра навіть розганяється рекламою. Окремим постам активно накручуються лайки. Сама група має 34 тисячі підписників.

От просто порівняйте - пост, який не розкручувався.

Поруч пост, у який явно добре вклалися - 12 тис. лайків.

Помітна ставка на гумор, який має викликати у прибічників слогану "владу геть!" емоційне піднесення. І саме такі історії, відео, картинки, намагаються рекламувати, щоб їх бачили якомога більше людей. Попри зміни в алгоритмах "Фейсбука", такі пости здебільшого обходять фільтри, оскільки в цілому не є піаром когось і не мають прямого відношення саме до політичної реклами.

З протилежної сторони, бачимо приклад кооперації пропризедентських блогерів разом із радником міністра оборони і наближеного до Порошенка Юрія Бірюкова.

Створена у вересні спільнота "А_что_там_у_ПАПы" дає можливість звичайним авторам дописувати власні матеріали, але контент дає чіткий, красиво виписаний відомими "порохоботами" меседж про те, який класний в нас президент Порошенко.

Серед дописувачів "А_что_там_у_ПАПы" журналіст Дмитро Вовнянко, блогери Олена Монова, Юрій Гудименко та багато звичайних людей. Всього за тиждень спільнота отримала 10 тисяч підписників. В інформації про неї написано чітко: ця сторінка для тих, хто поважає Президента і цінує його роботу. Ну і для тих, хто не поважає також. Але всі пости будуть про успіхи очільника держави, це ж логічно.

На фоні всього вищезазначеного дуже контрастує Юлія Тимошенко. Групи в стилі "антиЮля" померли ще в 2014-му.

Натомість, в основному добре функціонують і регулярно оновлюються її фан-клуби, яких набагато більше, ніж в її найближчих конкурентів за соцопитуваннями. У Рабіновича і Бойка, наприклад, взагалі таких нема.

Ось приклад однієї з публікацій "фан-клубу", в якому понад 100 тисяч підписників.

У більш дрібних групах, в основному, по 5-7 тисяч людей.

Паралельно з цим вкладатимуться гроші в персональні сторінки політиків і рекламу. Втім, ось тут вже буде все прозоро через політику "Фейсбука". І створюватиметься виключно ефект помітності, в основному, без різносортного бруду та інформаційної війни, що можна робити у тематичних пабліках.

Як це все працює

Ми поговорили з SMM-ником Владом Якушевим, з яким працювали разом на міжнародних підрядників. Влад також займається просуванням проектів в Україні. І має справу з піар-компаніями, до яких вже сьогодні звертаються політики.

За його словами, ставка на соцмережі на виборах-2019 робитиметься значно більша, ніж чотири роки тому, особливо на "Фейсбук", бо в нього найбільша залученість.

"У нас аудиторія "Фейсбуку" - це десь 11 млн українців. Окрім цього, зростає Інстаграм - більше 7 млн людей, не кажучи вже про Твіттер та інші сервіси, які менші, та мають аудиторію", - наводить цифри Якушев.

Він додає, що політики звертаються до піар-компаній, котрі прописують стратегію для них. І її частиною є розвиток образу у соцмережах.

"Мова як про персональні сторінки, так і про різноманітні інструменти, реклама, накручування переглядів на YouTube, ближчі до народу фан-групи і, навпаки, чорний піар конкурентів - це все там є, - каже Якушев. - Це працює дуже просто. Окремий політик звертається до компанії щодо просування свого імені. Прописується стратегія. Як правило, піар-компанії співпрацюють з IT конторами. І вже ним вони ставлять завдання стосовно роботи із соцмережами, YouTube просуванням та іншим".

За словами Якушева, замовлення можуть бути різними. "Може бути таке, що дають бюджет $200 тисяч доларів на півроку для кампанії лише в соцмережах. Тут можна розвернутися, закупити достатню кількість ботів, перепостів, банальної реклами, місць у лайкобункерах (групи, в яких чимало підписників, - ред.). Де купуються боти? Повно кампаній як українських, так і російських з американськими. 500 переглядів на YouTube можна купити за $8 доларів, а лайк у "Фейсбуці" коштує 1 гривню", - каже Якушев.

Він також розповідає, що алгоритм "Фейсбук", який вимагає ідентифікації замовника політичної реклами, обходиться креативністю авторів.

"Може бути пост розважальний, але політичний контекст вловимий. Ну от, наприклад, взяти якийсь ролик з кінофільму, прикольний, і вмонтувати у нього діалог потрібний титрами. Підпис якийсь нейтральний - цілком може піти в рекламу".

Втім, такі технології є нормальним явищем для внутрішньоукраїнських справ. Як розповідає Якушев, відомі блогери також добре зароблятимуть на виборах, оскільки вони є маленькими ЗМІ і в них є мережа реальних підписників, друзів, які їх перепостять.

"Вигідно мати справу з блогерами, які самі себе зробили, бо в них реальні люди в підписниках, перепости будуть серед живих особистостей. З ботами не досягається такий результат залученості аудиторії. Але і послуги блогерів дорожчі, плюс вони працювати можуть на всіх одночасно", - додає Якушев.

На чому буде грати Росія

З огляду на ситуацію в США, де вже зараз говорять, що Кремль продовжить втручання у їхні проміжні вибори, можна впевнено говорити, що Росія спробує грати і в Україні. Соцмережі вже стали інструментом інформаційної війни в 2014-му, коли різні боти поширювали брехню про обстріли на Донбасі, "розіп'ятих хлопчиків", писали вкиди від нібито імен українських бійців та жителів Донбасу.

Втім, саме цим Москва зробила послугу українцям. Завдяки власному критичному мисленню та стараннями багатьох волонтерів щодо розвінчання подібних фейків, українці у своїй більшості вже навчилися вичисляти російських ботів, які намагаються зіштовхнути і створити конфлікт між людьми в соцмережах на політичному, етнічному та інших рівнях.

Нещодавно, наприклад, Depo.ua писав про групу, в якій вербують "рускоміровцев" і вчать змінювати владу через соцмережі.

За словами Якушева, традиційні методи розповсюдження різних роликів і дописів - негативних про Порошенка і позитивних, наприклад, про Медведчука - працюватимуть.

"Втім, тут для досягнення результату потрібні нові методики сіяння зради. І нові інструменти, в які повірять. Це можуть бути якісь таємничі накази, фейкові документи, зрадницькі, про співпрацю умовну Порошенка з Путіним, з Медведчуком і так далі. Чи когось іншого. Речі, які викликатимуть емоційний ефект. Чим більша брехня, тим швидше в неї повірять", - каже Якушев.

До того ж, особливістю Виборів-2019 стане те, що бруд литиметься з усіх сторін і дуже часто звичайний користувач соцмережі може не розуміти, це справа рук Росії, або ж когось із українських кандидатів у президенти. Єдине, що може допомогти вижити в цьому брудному політичному борщі - особиста гігієна.

"Необхідно вже зараз сформувати собі інформаційне поле, окреслити його межі підпискою на цікавих людей і спільноти. І одразу банити все, що викликає сумнів", - каже Якушев.

Бо врятувати мізки українців можуть хіба вони самі.